Справа № 606/710/25
30 червня 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Ромазан Л.С., за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Теребовлянського районного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Дяків О.Я., звернулися в суд з позовом до відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача вказала, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яку, як спадкоємець першої черги прийняла позивач, оскільки разом із нею проживала на день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_5 , якому, як члену колгоспного двору, належала частка у житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що становила 1/5. Після смерті сина його частку порівну успадкували батьки, як спадкоємці першої черги, оскільки разом із ним проживали на день смерті. Позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Крім того, позивач ОСОБА_1 зверталась до державного реєстратора із заявою про реєстрацію частки, яка належить їй у майні колгоспного двору, однак їй також було відмовлено у здійсненні вказаної дії з підстав відсутності правовстановлюючого документа. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку, за ОСОБА_2 - на 3/10 частки, за ОСОБА_3 - на 1/5 частку у житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивачів адвокат Дяків О.Я. позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити із підстав, викладених у ньому.
Відповідач Теребовлянська міська рада Тернопільського району Тернопільської області у підготовче судове засідання не з"явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 19 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, то усім його членам належала у ньому частка, яка складає по 1/5 кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 серпня 2000 року. Після її смерті відкрилась спадщина, яку, як спадкоємець першої черги прийняла позивач ОСОБА_1 , оскільки разом із нею проживала на день смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_5 (свідоцтво смерть серії НОМЕР_2 ), його частку у майні колгоспного двору 1/5 порівну успадкували батьки, як спадкоємці першої черги, оскільки разом із ним проживали на день смерті.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частка у житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (1/5 частка як члена колгоспного двору, 1/5 частка після смерті матері ОСОБА_4 та 1/10 частка після смерті сина ОСОБА_5 ), позивачу ОСОБА_2 3/10 частки (1/5 частка як члена колгоспного двору та 1/10 частка після смерті сина ОСОБА_5 ), позивачу ОСОБА_3 1/5 як члена колгоспного двору.
Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. від 22 листопада 2024 року № 292/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв"язку із відсутністю правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на належний ОСОБА_4 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерхоме майно ОСОБА_6 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 25 березня 2025 року № 77995099 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій з підстав відсутності правовстановлюючого документа.
Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з ст.529,548,549 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом та відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст.1223,1268 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.
Згідно із ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналізуючи зазначені обставини, визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачів про визнання за ними права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у належних їм частках слід задовольнити.
Керуючись ст. 4, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/10 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5
Відповідач: Теребовлянська міська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104 а, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04058456.
Суддя Л.С. Ромазан