"27" червня 2025 р. Справа № 596/747/25
Провадження № 1-кп/596/187/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятині в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62024140140000281 02.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України,
В провадженні Гусятинського районного суду Тернопільської області перебуває у кримінальне провадження №62024140140000281, внесене в ЄРДР від 02 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
27.06.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, вчасно на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , без поважних причин о 8 годині 30 хвилин 02 вересня 2024 року не з'явився, та 13 грудня 2024 року прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (згідно із змінами, внесеними Законом № 3233-ІХ від 13.07.2023).
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, 4)вчинити інше кримінальне правопорушення.
В обґрунтування вказаних ризиків прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 . По службі характеризується негативно, як такий, що схильний до порушення військової дисципліни. Разом з тим, в силу виконання своїх службових обов'язків має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та воєнізованих формувань, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.
Також, на думку прокурора, обвинувачений особисто або через третіх осіб може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 , перебуваючи на волі під час судового розгляду матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий бойовий досвід, щоб впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зокрема, обвинувачений, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. У тому числі, на знайомих йому військовослужбовців.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Безвідповідальне ставлення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 до проходження військової служби, проявляється у тому, що ОСОБА_4 в умовах воєнного стану не виконував свої службові обов'язки з 2 вересня 2024 року по теперішній час. Така поведінка обвинуваченого підриває обороноздатність держави Україна в умовах відкритої агресії російської федерації.
Підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики прокурором не обґрунтовані, є припущеннями і спростовуються визнанням вини обвинуваченим.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, приходить до наступних висновків.
Як встановлено, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.05.2025 застосовано до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 год. 44 хв. 03.07.2025, тобто в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024140140000281 від 02.10.2024.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначено заставу в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/6010/25; провадження №1-кс/607/1820/2025 згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.05.2025.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості переховуватися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування ( ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також критерії, визначені у статті 178 КПК України, та ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України і які встановлені ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу.
Так, оцінюючи можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд визнає такий ризик ймовірним та вважає доводи прокурора обґрунтованими, оскільки цей ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Як встановлено, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
На думку суду, прокурором також доведено продовження існування ризику незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному, який ґрунтується на зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності.
Так, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків, з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
З врахуванням того, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 . По службі характеризується негативно, як такий, що схильний до порушення військової дисципліни, обґрунтовано обвинувачується у в безвідповідальному ставленні до проходження військової служби, що проявилось в тому, що ОСОБА_6 в умовах воєнного стану не виконував свої службові обов'язки з 2 вересня 2024 року 13 грудня 2024 року. Тому, суд визнає небезпідставними твердження прокурора про те, що і надалі продовжує існувати ризик можливості вчиняти нові злочини.
До обставин (ризиків), які враховуються при вирішенні питання про запобіжний захід, також безумовно належить військова агресія проти України, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
З урахуванням сукупності наведених обставин, суд вважає і надалі підтвердженою наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд зважає і на вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно якої, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, крім встановлених ризиків, судом враховано обставини, визначені ст.178 КПК України, зокрема, вік обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, його репутацію. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування обвинуваченого під вартою, на даний час не здобуто.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що на даному етапі судового провадження лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується обвинуваченому, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, на які посилався прокурор і які на теперішній час продовжують існувати.
Тому, суд приходить до висновку, що продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу, з урахуванням його тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, даних про особу обвинуваченого та неможливістю із об'єктивних причин на даний час завершити розгляд кримінального провадження судом, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу та визначеними КПК України підставами і метою запобіжного заходу.
Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є виправданим заходом, а тому строк такого слід продовжити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 7, 177-178, 182, 193-197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів із дня постановлення цієї ухвали до 26 серпня 2025 року, з можливістю внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 травня 2025 року (№607/6010/25), для внесення на депозитний рахунок отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк Отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі (№607/6010/25).
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, покласти на нього, передбачені п.п.1,2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК обов'язки:
1) прибувати до суду за кожним викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
5)утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити до 26 серпня 2025 року.
Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_4 , захиснику ОСОБА_5 , ДУ «Чортківська УВП № 26».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 30.06.2025 о 15 год.
Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_7