Справа № 756/100/25
Провадження № 2/756/1926/25
Оболонський районний суд міста києва
26 червня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Яременко А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності у межах цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
28.05.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про необхідність направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності, оскільки сторони справи проживають за межами України, відтак наявні підстави для застосування положень ст. 29 ЦПК України.
Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні клопотання про необхідність направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності підтримала, просила задовольнити.
Представник позивача у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Суд дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
Відповідно до довідки від 22.02.2019 № 3005-5000039194 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Провадження у справі відкрито у відповідності до ст. 27 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Будь-яких аргументів у позовній заяві, доказів, які б підтверджували перебування відповідача за межами України, на момент вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суду не було надано.
Натомість представником відповідача подано клопотання про витребування доказів у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про дати перетину державного кордону України у період з 01.02.2019 по 29.05.2025 сторонами: позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 .
На виконання вимог ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року про витребування доказів, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листами надав суду інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період з 01.02.2019 по 29.05.2025.
Згідно з наданою інформацією позивач ОСОБА_3 09 березня 2022 року виїхав за межі України та з того часу не повертався. ОСОБА_4 07 квітня 2019 року виїхав за межі України та з того часу не повертався.
У заявах по суті справи сторони підтвердили, що проживають у Чорногорії.
Отже, судом установлено, що сторони по справі на момент подання позовної заяви проживали за межами України та надалі проживають за межами України, що підтверджено наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Крім цього, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Зважаючи на те, що сторони у справі, які є громадянами України, проживають за її межами, з метою недопущення порушення правил підсудності, права на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне направити матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до вимог ст. 29 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 260 ЦПК України, суд -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів передати до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку, передбаченому статтею 29 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Андрій ПУКАЛО