ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4613/25
провадження № 2/753/5652/25
25 червня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Цимбал І.К.,
при секретарі - Козін В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 585 грн. в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 22.07.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №178975359, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 11 000 грн. на умовах платності, строковості зі сплатою відсотків за користування кредитом.
24.09.2024 року між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/1 у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 35 585 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
В добровільному порядку відповідач сплатити заборгованість відмовляється, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
31.03.2025 представником позивача подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не подано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення. Кредитний договір порушує права відповідача та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів.
Відповіді на відзив представником позивача не подано.
Представник позивача в засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
22.07.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №178975359.
Позивач виконав зобов'язання за договором про надання кредиту, надавши грошові кошти відповідачу, що підтверджується копією платіжного доручення від 22.07.2024 року на суму 11 000 грн.
Згідно п. 5.1 Договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичатьником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.
Так. на виконання п. 5.1 Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту відповідача, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.
Згідно п. 8.3 Договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1.50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У ризі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується га розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за пень користування таким Траншем.
ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язанняза договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
24.09.2024 року між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/1 у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість в розмірі 35 585 грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту складає 11 000 грн. та по процентах - 24 585 грн.
Судом також встановлено, що вищевказаний договір укладено в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та його було підписано позичальником з використанням електронного підпису і зазначенням у договорі персональних даних відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір. у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Водночас договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за вищезазначеним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.
З наданих доказів вбачається, що під час укладення вищевказаного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису. Отже, укладений договір є обов'язковими до виконання.
Стороною відповідача не надано суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 не укладав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір та не отримував кредитні кошти від первісного кредитора, зокрема банківської виписки по особовому рахунку, щодо перерахування на нього кредитних коштів стороною відповідача не надано.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення договору від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою, щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 та ч.1 ст.640 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод усіх істотних умов такого договору.
У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17 (провадження №61-18730св20) за позовом про стягнення коштів зазначено, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
При цьому, вимог щодо визнання зазначених правочинів недійсними чи встановлення факту їх неукладеності до суду подано не було.
Доводи представника відповідача про відсутність у матеріалах справи первинних банківських документів щодо надання відповідачу кредитних коштів спростовуються вищевикладеним.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за вищевказаним договором, проте не виконував взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, кошти в повному обсязі не повернув. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за договором у встановлений строк не була погашена (доказів погашення заборгованості суду не надано).
Також, суду надані належні відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача, як боржника, за зазначеним вище кредитним договором. Таким чином позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника, а доказів визнання недійсним чи розірвання вказаного вище договору відступлення права вимоги, як і доказів того, що їх дійсність оскаржується у судовому порядку, стороною відповідача суду не надано.
Оскільки відповідач у порушення умов договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, то у нього утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором).
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 585 грн.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.
Заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог, спростовуються вищевикладеним.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 35 585 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормамист. 141 ЦПК України.
Частиною 1ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 2 422,40 грн. При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 5 000 грн. суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодуванняпозивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року та копію платіжної інструкції від 30.12.2024 року № 960.
Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ТОВ "Таліон Плюс" на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», м. Чернігів, вул. Жабинського 13; код ЄДРПОУ 39700642 заборгованість за кредитним договором №178975359 від 22.07.2024 року у розмірі 35 585 грн., судові витрати в сумі 2 422,40 грн.та витрати на правничу допомогу 5 000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: