Справа № 752/8844/25
Провадження по справі № 1-кс/752/5607/25
іменем України
"27" червня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_3
представника власника майна - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
встановив:
24 червня 2025 року засобами поштового зв'язку до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, яке 19.06.2025 вилучено під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав. Пояснив, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, оскільки може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, зокрема відомості, що підтверджують факт сприяння внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо виключення заінтересованих осіб з військового обліку за грошову винагороду. Також прокурор вказував на те, що під час проведення обшуку слідчий не мав можливості самостійно вилучити інформацію, яка містилася у вилучених мобільних телефонах. На даний час слідчим оглянуто телефони, між тим для вилучення всієї інформації, яка на них міститься, необхідний певний час. Потреба в утриманні телефонів органом досудового розслідування, на даний час не відпала.
Представники власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що обшук проведений з порушенням вимог КПК України, зважаючи на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.06.2025 органу досудового розслідування надано дозвіл лише на відшукання електронних носіїв інформації з метою зняття та збереження інформації, дозвіл на вилучення електронних носіїв інформації слідчим суддею не надавався. Під час обшуку, у ОСОБА_6 було виявлено мобільні телефони, до яких він добровільно надав доступ слідчому. Тому, слідчий мав можливість оглянути та вилучити всю наявну у мобільних телефонах інформацію шляхом копіювання для подальшого використання під час здійснення досудового розслідування. Не дивлячись на ухвалу слідчого судді і надання ОСОБА_6 добровільного доступу до мобільних телефонів, слідчим прийнято рішення про їх вилучення.
Вилучені мобільні телефони не відповідають критеріям, передбаченим частиною першою статті 98 КПК України, а саме, не є знаряддям вчинення злочину та предметом кримінального правопорушення.
Також у постанові слідчого про визнання речовими доказами від 19.06.2025, слідчий не зазначив, яким саме критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, відповідає вилучена розрахункова відомість. Тому, висновок слідчого, про те, що вилучена відомість відповідає критеріям ст.98 КПК України, є безпідставним. Таких критеріїв наведено і прокурором у клопотанні про арешт майна. Враховуючи вищевикладене, підстави для накладення арешту на вилучене у ОСОБА_6 майно, на думку представників власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відсутні. Просили у задоволенні клопотання відмовити.
Власник майна ОСОБА_6 на виклик слідчого судді не з'явився, причини неявки не повідомив.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, думку представників власників майна з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з засновником та директором ПП «Інтерком» ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, організували протиправний механізм по сприянню чоловікам призовного віку в ухиленні від мобілізації, під час воєнного стану, шляхом внесення недостовірних відомостей до державних реєстрів за грошову винагороду. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_7 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, підшукували серед мешканців міста Києва та інших регіонів, чоловіків призовного віку, які мають на меті отримати документи щодо відстрочки від призову, а також отримання бронювання, без наявних на те законних підстав визначених законодавством України на період дії військового стану.
Для забезпечення внесення недостовірних даних до державних реєстрів, ОСОБА_7 залучив до протиправної діяльності особу на ім'я ОСОБА_9 , який є колишнім військовослужбовцем Національної гвардії України та використовуючи свої зв'язки серед працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території м. Києва, а також інших регіонів України, організовував внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо виключення заінтересованих осіб з військового обліку.
19 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.06.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 16 ProMax, imei: НОМЕР_1 , мобільний телефон марки iPhone 15 ProMax, imei: НОМЕР_2 , аркуш А4 на якому міститься розрахункова відомість організацій.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 19.06.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024.
Орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю збереження речових доказів, які мають суттєве значення для досудового розслідування та необхідні для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що об'єкти електронного збереження інформації, на арешті яких наполягає прокурор, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_6 , є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені, а саме щодо факту сприяння чоловікам призовного віку в ухиленні від мобілізації шляхом внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо виключення заінтересованих осіб з військового обліку за грошову винагороду.
Враховуючи, що власником/володільцем зазначеного майна є ОСОБА_6 , можлива причетність якого до вчинення кримінального правопорушення встановлюється під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не накладання арешту на мобільні телефони та може призвести до знищення, приховування, спотворення інформації, яка на них міститься.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор має намір накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
Враховуючи, що вилучені за наслідками обшуку об'єкти електронного збереження інформації можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під кримінального провадження, зважаючи на необхідність їх дослідження, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати майна, у тому числі відомостей, що вони містять/можуть містити, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна стосовно вилучених в ході обшуку мобільних телефонів, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ними.
Вимоги клопотання прокурора в частині накладення арешту на розрахункову відомість, слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки прокурором у клопотанні та під час судового розгляду не доведено яке значення має вказаний документ для з'ясування обставин у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024 та яким критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК України він відповідає. Відтак, в цій частині клопотання є неоьгрунтованим та задоволенню не підлягає.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є частково обґрунтованими. Арешт на мобільні телефони підлягає накладанню з метою їх збереження як речових доказів, що відповідає ч.2 ст. 170 КПК України, а отже клопотання підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а представниками власника майна в судовому засіданні не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, яке 19.06.2025 вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone 16 ProMax, imei: НОМЕР_1 , мобільний телефон марки iPhone 15 ProMax, imei: НОМЕР_2 .
У іншій частині клопотання прокурору відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 30.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1