Справа № 752/8844/25
Провадження по справі № 1-кс/752/5603/25
іменем України
"27" червня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
представника власника майна - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
встановив:
24 червня 2025 року засобами поштового зв'язку до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, яке 19.06.2025 вилучено під час обшуку, проведеного у транспортному засобі марки Toyota Rav-4, н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП «Інтерком».
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав. Пояснив, що вилучені в ході обшуку документи відповідають критеріям ст.98 КПК України, оскільки може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, зокрема відомості, що підтверджують факт сприяння внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо виключення заінтересованих осіб з військового обліку за грошову винагороду.
Представники власника майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що у постанові слідчого про визнання речовими доказами від 19.06.2025, слідчий не зазначив, яким саме критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, відповідають вилучені у транспортному засобі марки Toyota Rav-4, н.з. НОМЕР_1 документи. Тому, висновок слідчого, про те, що вилучена документація відповідає критеріям ст.98 КПК України, є безпідставним. Таких критеріїв наведено і прокурором у клопотанні про арешт майна. Просили у задоволенні клопотання відмовити.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, думку представників власників майна з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з засновником та директором ПП «Інтерком» ОСОБА_7 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, організували протиправний механізм по сприянню чоловікам призовного віку в ухиленні від мобілізації, під час воєнного стану, шляхом внесення недостовірних відомостей до державних реєстрів за грошову винагороду. З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_6 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, підшукували серед мешканців міста Києва та інших регіонів, чоловіків призовного віку, які мають на меті отримати документи щодо відстрочки від призову, а також отримання бронювання, без наявних на те законних підстав визначених законодавством України на період дії військового стану.
Для забезпечення внесення недостовірних даних до державних реєстрів, ОСОБА_6 залучив до протиправної діяльності особу на ім'я ОСОБА_8 , який є колишнім військовослужбовцем Національної гвардії України та використовуючи свої зв'язки серед працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території м. Києва, а також інших регіонів України, організовував внесення недостовірних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо виключення заінтересованих осіб з військового обліку.
19 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.05.2025 проведено обшук транспортного засобу марки Toyota Rav-4, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП «Інтерком», за наслідками якого виявлено та вилучено список «результат бронювання за заявою № 20250315-804620» з результатами бронювання 27 осіб на 2 аркушах.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 19.06.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024.
Орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю збереження речових доказів, які мають суттєве значення для досудового розслідування та необхідні для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Відповідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
При вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
У відповідності до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст .170 КПК України.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що органом не доведено, що документи, на арешті яких наполягає прокурор, які вилучено у транспортному засобі марки Toyota Rav-4, н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП «Інтерком», є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України.
Так, протокол обшуку не містить відомостей щодо підстав чи розумних підозр для висновку про те, що вилучені у автомобілі документи, є доказом кримінального правопорушення, а також відомостей про наявність підстав вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Постанова слідчого від 19.06.2025, якою вказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, також не містить обґрунтування того, яким саме ознакам ст. 98 КПК України відповідають вказані документи, яке конкретно значення має це майно для кримінального провадження, як саме це майно буде використано під час досудового розслідування.
Таких критеріїв не наведено і прокурором у клопотанні про арешт майна й у судовому засіданні під час з розгляду даного клопотання про арешт майна.
Враховуючи принципи змагальності, свободи у поданні доказів, доведення їх переконливості перед судом, враховуючи відсутність належного обґрунтування щодо відповідності вилученого мобільного телефону критеріям речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя не знаходить підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна. За таких обставин, клопотання про арешт є таким, що не підлягає задоволенню.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Відмовити прокурору відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024100000000182 від 16.04.2024, яке 19.06.2025 вилучено під час обшуку транспортного засобу марки Toyota Rav-4, н.з. НОМЕР_1 , а саме на: список «результат бронювання за заявою № 20250315-804620» з результатами бронювання 27 осіб на 2 аркушах.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1