Справа № 752/5164/25
Провадження по справі № 1-кп/752/1687/25
іменем України
"27" червня 2025 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
в ході судового розгляду кримінального провадження № 22025101110000162, дані про яке 25.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самара Білопільського району Сумської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новолутківка Добровеличківського району Кіровоградської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
встановив:
Під час судового розгляду вищезазначеного кримінального провадження, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дії раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, ризики переховування від суду, вчинення нових злочинів, незаконного впливу на недопитаних свідків, є дійсними та продовжують існувати враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченими злочинів, наявність невідшкодованої майнової шкоди, дані про особи обвинувачених.
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки останніх, а тому лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вищезазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що лише тяжкість можливого покарання не є підставою для продовження його підзахисному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказував, що він не має наміру ухилятися від суду, вчиняти незаконний вплив на свідків, та продовжувати злочинну діяльність. Просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 думку захисника підтримав.
Захисник ОСОБА_7 також заперечував, оскільки зазначені прокурором ризики є недоведеними та безпідставними. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме на домашній арешт за місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 думку захисника підтримав.
Заслухавши клопотання прокурора, думку сторони захисту з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення, або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Строк дії раніше обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.04.2025, закінчується 28.06.2025. Завершити судовий розгляд у межах строку дії запобіжного заходу не можливо, оскільки судовий розгляду лише розпочато, документи не досліджені, свідки та обвинувачені не допитані, що пов'язано із заміною захисників.
Згідно фактичних обставин, як вони викладені у обвинувальному акті, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені спільних злочинних діянь, направлених на перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період, шляхом підпалу транспортних засобів їх представників, що відбулося 18.08.2024о 2 год 50 хв по АДРЕСА_1 , коли вони підпалили автомобіль, який належав військовослужбовцю ОСОБА_8 , та 05.09.2024, о 3 год 49 хв. повторно, на АДРЕСА_2 , коли вони підпалили автомобіль, який перебував у володінні військовослужбовця ОСОБА_9 . Такі їх діяння органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за чю2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України як умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вищевикладене, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, немає офіційних джерел доходів, відомості про його соціальні зв'язки, їх міцність суду не надані, обставини вчинення злочину та тяжкість інкримінованих йому діянь, суд приходить до висновку, що ризики переховування від суду та вчинення нових аналогічних злочинів, вплив на свідків, які на даний час недопитані, є наявними та триваючими
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який також офіційно не працевлаштований, немає офіційних джерел доходів, відомості про його соціальні зв'язки, їх міцність суду не надані, обставини вчинення злочину та тяжкість інкримінованих йому діянь, суд приходить до висновку, що ризики переховування від суду та вчинення нових аналогічних злочинів, вплив на свідків, які на даний час недопитані, є наявними та триваючими.
Вказані обставини, у сукупності із тяжкістю пред'явленого обвинувачення, дають підстави для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 днів. Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту про який просила сторона захисту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених на даній стадії судового розгляду. Сторона захисту у доведення вимог про зміну запобіжного заходу, не надала зокрема відомостей про можливе місце проживання обвинувачених під час їх можливого перебування під домашнім арештом, а також згоду власників житла на перебування під домашнім арештом у належному їм приміщенні.
Такий запобіжний захід також відповідає положенням ч.4 ст. 176 КПК України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України зокрема, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно із частиною 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України зокрема.
Враховуючи стадію судового розгляду, ризики, про які було зазначено вище, дані про осіб обвинувачених, суд не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. 132, 176-178, 183, 194, 197, 199, 201, ч.1 ст. 331, 350 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 25.08.2025 (включно).
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів, тобто до 25.08.2025 (включно).
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захиснику та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1