Справа № 752/24856/24
Провадження №: 1-кп/752/1441/25
30 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000968 від 30 серпня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Донецьк, має середню освіту, одруженого, має двох дітей, працюючого охоронцем у ТОВ «Дельта-Донбас», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілих ОСОБА_11 ,
установив:
1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
30 серпня 2024 року приблизно о 12:10 ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Rapid» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись першою (крайньою правою) смугою проїзної частини Столичного Шосе у місті Києві зі сторони вул. Старокиївської в напрямку вул. Любомирської зі швидкістю близько 94,5 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеною дорожньою розміткою 1.14.2 «Зебра», інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1-5.38.2 «Пішохідний перехід» ПДР України та пішохідними світлофорами, які були вимкнені.
В цей час, водій ОСОБА_12 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz G 400 D», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись попереду в попутному напрямку та розташовуючись у другій (крайній лівій) смузі Столичного Шосе, з метою виконання вимог п. 18.1 ПДР України почав зменшувати швидкість перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу ОСОБА_13 , який розпочав перетин проїзної частини ОСОБА_14 по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись зліва направо відносно руху автомобіля марки «Skoda Rapid» р.н. НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_3 в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3б, 12.9б, 18.4 ПДР України та в порушення вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» ПДР України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість в межах дозволеної, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість руху складає 50 км/год, свідомо порушуючи швидкісний режим та нехтуючи безпечними прийомами керування, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 «Зебра», інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1-5.38.2 «Пішохідний перехід» ПДР України та пішохідними світлофорами, які були вимкнені, маючи об'єктивну змогу спостерігати, як попереду в другій (крайній лівій) смузі попутного напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом почав зменшувати швидкість автомобіль марки «Mercedes-Benz G 400 D», р.н. НОМЕР_2 , та усвідомити, що на пішохідному переході перебувають люди, будучи обізнаним, що в даному випадку водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись і може продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом, не переконався у відсутності пішоходів на пішохідному переході, внаслідок чого виїхав на нерегульований пішохідний перехід, який розміщувався поблизу будівлі № 1 на вул. Конча-Заспинській, а саме перед перехрестям з вул. Конча-Заспинською у місті Києві, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який перетинав проїзну частину Столичного Шосе по нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись зліва направо відносно руху автомобіля марки «Skoda Rapid» р.н. НОМЕР_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_13 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, з якими його госпіталізовано до КПК «Київська міська клінічна лікарня № 17», де 15 вересня 2024 року ОСОБА_13 від спричинених тілесних ушкоджень помер під час стаціонарного лікування.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Частиною 1 ст. 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Частиною 2 ст. 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 12.9 б) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до п. 18.4 ПДР України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Потерпілі та представник потерпілих вважали доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Посилаючись на наслідки вчиненого у вигляді смерті людини, невідшкодування обвинуваченим в добровільному порядку заподіяної шкоди, просили призначити максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та задовольнити цивільні позови у кримінальному провадженні.
Обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілих, повністю визнав цивільні позови. Просив не позбавляти волі.
Захисник не заперечував проти доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. З урахуванням повного визнання вини, щирого каяття, сприяння слідству просив призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік.
4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , котрого своєчасно не побачив через автомобіль, який рухався попереду. Після наїзду зупинився, викликав швидку допомогу та поліцію. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, готовий відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз'яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши інформацію, що характеризує його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
5.Мотиви зміни обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.
6.Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені та згідно з обвинувальним актом наявність таких обставин в провину обвинуваченому не ставиться.
7.Мотиви призначення покарання
Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого діяння, яке згідно зі ст. 12 КК України є необережним тяжким злочином, його наслідки у виді смерті людини, дані про особу обвинуваченого, котрий до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має сім'ю, постійне місце роботи, утримує двох дітей, розкаявся у вчиненому, при цьому добровільно шкоду потерпілим не відшкодував.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засоби.
Разом із цим, з огляду на повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, необережний характер вчиненого, а також зважаючи на другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.
Представник потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пред'явила цивільні позови в межах кримінального провадження до обвинуваченого, в яких просила стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 150 434,12 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Обвинувачений під час судового розгляду позовні вимоги представника потерпілих визнав в повному обсязі.
Враховуючи викладене, цивільні позови підлягають задоволенню.
9.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
До набрання вироком законної сили підстав для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого суд не вбачає.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна обвинуваченого підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку, тривалістю 2 роки, та покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільні позови представника потерпілих задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_9 150 434,12 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 1 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_10 1 000 000 в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:
в сумі 3183,60 грн за проведення експертизи від 21 жовтня 2024 року № СЕ-19/111-24/60015-ІТ;
в сумі 6367,2 грн за проведення експертизи від 10 жовтня 2024 року № СЕ-19/111-24/52756-ФП;
в сумі 3029,12 грн за проведення експертизи від 11 вересня 2024 року № СЕ-19/111-24/50294-ІТ.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року на автомобіль «Skoda Rapid» р.н. НОМЕР_1 .
Речовий доказ: автомобіль «Skoda Rapid» р.н. НОМЕР_1 , який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1