Справа № 589/342/25
Провадження № 2-а/589/74/25
30 червня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участі:
секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Мороки С.О.,
представника відповідача Бохана М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
20.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови № 76 від 11 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка винесена по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Позов обґрунтований доводами про протиправність вищезазначеної постанови. Зокрема, зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, він не був присутнім, не були виконані вимоги ст.268 КУпАП та порушено його право на захист. Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті рішення не враховано, що склад адміністративного правопорушення в його діях був відсутній, адже повістку про виклик на 30.11.2025р. він не отримував, також зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 03.09.2024 року, а саме з дня звільнення з військової служби, яку проходив у в/ч НОМЕР_1 на посаді стрілець-кухар. Відповідачем не було враховано, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, у зв'язку з пораненням, що пов'язане з захистом Батьківщини, та відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав відстрочку від призову до лав Збройних Сил України до 09.11.2024 року. 09.11.2024р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою про продовження строку відстрочки від призову, рішення про надання відстрочки до 07.02.2025 року було прийняте в перших числах грудня 2024 року. Зазначає, що у нього не було жодних підстав для ухилення від з'явлення за повісткою. Вважає, що підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.
19.03.2025р. від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що згідно з повісткою № 1298310 від 20.11.2024 року позивач повинен був з'явитися 30.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, або не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Крім того, зазначив, що під час складання протоколу позивач пояснень щодо причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав. Оскільки ОСОБА_1 без поважних причин не з'явився за повісткою, в його діях наявних склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому у відповідача були достатні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, доведено його права та обов'язки, які передбачені ст.268 КУпАП та повідомлено дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить підпис позивача в протоколі про адміністративне правопорушення № 76. Зазначив, що проставлення 30.11.2024 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою місця його зареєстрованого проживання, згідно з даними, які наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ( АДРЕСА_1 ) є належним підтвердженням оповіщення про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав з підстав, викладених у ньому. Наполягав, що не з'явився у визначений в повістці дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з тим, що повістку не отримував. При цьому, зазначив, що всі його облікові дані були наявні в ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в вересні 2024 року він звільнився зі служби та проходив всі необхідні перевірки, оновлення даних під час надання йому першої відстрочки, яка діяла до 09.11.2024р. Зазначив, що про направлення повістки дізнався лише по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_4 для продовження відстрочки, коли працівники установи йому повідомили, що він перебуває у розшуку, у зв'язку з неотриманням повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача в судових засіданнях вимоги позову підтримав з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача в судових засіданнях просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що позивачу була направлена повістка у період, коли він ще не мав рішення комісії про відстрочку, незважаючи на те, що повістку позивач не отримав, і вона повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», вона вважається врученою. Повідомив, що йому не відомо яким чином та на основі яких критеріїв здійснювалося формування повістки, адже вони формуються централізовано не ІНФОРМАЦІЯ_2 , а Генеральним штабом Збройних Сил України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 та має відстрочку від призову під час мобілізації до 07.02.2025р. та перебував на військовій службі у складі в/ч НОМЕР_1 з 15.11.2022 по 02.09.2024 року відповідно до облікової картки з АІТС «Оберіг» /а.с. 28/.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.07.2023 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни /а.с.8/.
З копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ від 29.06.2023р. вбачається, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності /а.с.7/.
Відповідно до повістки № 1298310 від 20.11.2024р. ОСОБА_1 викликано на 14 год. 00 хв. 30.11.2024р. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.29/.
Відповідна повістка 22.11.2024р. була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610208922893 /а.с.29/ та повернулася на адресу відправника 02.12.2024р. з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.28 (зворот), 31/. При цьому вказана відмітка була проставлена 30.11.2024р.
Відповідно до довідки, виданої заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.05.2025р., рекомендований лист від 25.11.2024р. за №0610208922893 з відділення поштового зв'язку м. Шостка повернуто 03.12.2024р. за зворотною адресою (адресат відсутній за вказаною адресою) /а.с.60/.
В подальшому, 08.01.2025р. старшим солдатом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 76 /а.с.4, 27(зворот)/, згідно з яким останньому ставилося у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наступних обставин: військовозобов'язаний, ОСОБА_1 згідно з отриманою повісткою повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 30.11.2024 року. Згідно зі зверненням Е579058 від 04.12.2024 року в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомляв, чим порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, із протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, які перелічені в протоколі, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.01.2025р. о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в протоколі про адміністративне правопорушення №76 від 08.01.2025р. відсутні. Разом з тим, зазначено, що до протоколу додається звернення Е579058 від 04.12.2024 року. Копія протоколу вручена позивачу, про що свідчить його підпис у протоколі. /а.с. 27, зворот/
11.01.2025р. тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову №76 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. /а.с.5, 30/.
З постанови вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 згідно з отриманою повісткою повинен був з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 30.11.2024р., але в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомляв, чим порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Згідно з електронним зверненням Е579058 від 04.12.2024 року до Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області №1/757 від 29.11.2024 року щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколів про адміністративне правопорушення 08.01.2025р. гр. ОСОБА_1 , 1989 р.н., прибув самостійно.
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення №76 від 11.01.2025р. неправомірною, зокрема з підстав того, що повістку, відповідно до якої він був зобов'язаний з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Зважаючи на позиції сторін у справі, суд вважає за необхідне, передусім, зупинитися на наступному.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ч. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до норми ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у порушенні якої позивача визнано винним оскаржуваною ним постановою, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Із досліджених судом документів, поданих сторонами, встановлено, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , яке збігається з місцем його фактичного проживання, про що він пояснив в судовому засіданні.
Відповідно до положень Порядку №560 на ім'я ОСОБА_1 20.11.2024 року було сформовано повістку №1298310 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610208922893 на адресу його зареєстрованого місця проживання у встановленому законом порядку.
Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 30.11.2024 для уточнення даних, відповідачем до суду подано копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника 02.12.2024р з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» / а.с.28 (зворот), 30/.
Таким чином, у розумінні п.41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак за викликом не прибув, причини неприбуття ІНФОРМАЦІЯ_4 не повідомив.
З наведеного вище вбачається, що за оскаржуваною постановою №76 від 11.01.2025р., позивач, не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 30.11.2024р. для уточнення даних, порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом з тим, підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка за викликом для уточнення даних. При цьому, ні в повістці, ні в постанові, ні в протоколі відповідачем не було конкретизовано які саме дані були відсутні у відповідача, у зв'язку з чим у відповідача була наявна необхідність викликати позивача, особу з інвалідністю 3 групи осіб внаслідок війни, звільненого з військової служби незадовго до виклику для уточнення таких даних.
Позивач звільнений з військової служби у вересні 2024р. та мав відстрочку до 09.11.2024 року, перед отриманням якої уточнював свої облікові дані. При цьому за поясненнями позивача в листопаді 2024р., у зв'язку з необхідністю проходження відстрочки, він звертався до відповідача з необхідними документами. В подальшому таку відстрочку йому було надано строком до 07.02.2025р. Такі пояснення позивача відповідачем не спростовані, факт продовження відстрочки зафіксовано в обліковій картці /а.с. 28/. Більше того, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що повістки формувалися централізовано Генеральним штабом Збройних Сил України, а тому він не знає для уточнення яких саме даних міг бути викликаний позивач.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Суд звертає увагу на те, що приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.
Отже, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачем до суду не надано.
При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки тягар доказування цих обставин покладений саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, та вина позивача не доведена вагомими, чіткими і узгодженими між собою доказами, і всі сумніви мали трактуватися на користь особи.
Зважаючи на наведені висновки, суд не вважає необхідним надавати оцінку іншим доводам позивача про недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, як неправомірну та безпідставну. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.77, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №76 від 11.01.2025р. про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення/складання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова