Справа № 588/331/25
провадження № 1-кп/588/61/25
30 червня 2025 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Тростянець Сумської області, громадянин України, освіта повна середня, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу статті 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 307, частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України,
На розгляді Тростянецького районного суду Сумської області перебуває указане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на два місяці, яке мотивував тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні трьох тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Ураховуючи тяжкість пред'явлених обвинувачень, дані про особу ОСОБА_4 , відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, може переховуватися від суду, прокурор вважав, що існує ризик ухилення обвинуваченого від суду, впливу на свідків, які ще не допитані. Також, враховуючи відсутність стабільних легальних джерел доходів може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення у яких обвинувачується, які вчинив з корисливою метою. На ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, також вказує те, що йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні трьох кримінальних правопорушень.
На думку прокурора вказані факти дають достатні підстави вважати, що на даній стадії судового провадження більш м'який запобіжний захід, з урахуванням відомостей про особу ОСОБА_4 не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та не буде запобігати ризикам, визначеним у частині 1 статті 177 КПК України. Разом з тим, судовий розгляд ще триває, не допитано одного свідка у кримінальному провадженні, обвинувачений не надав свої показання, а тому вказані в ухвалі суду ризики не відпали і продовжують існувати, а строк застосованого запобіжного заходу добігає кінця, у зв'язку із чим просив у його продовженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав. Зупинився на збереженні ризику переховування обвинуваченого від суду, який навіть збільшився у зв'язку з його участю в дослідженні доказів і усвідомленням їх наявності. Також вважав істотним ризик вчинення інших кримінальних правопорушень від чого стримує цілодобовий домашній арешт фактом можливої перевірки Ризик впливу на свідків вважав мінімальним на цьому етапі. Щодо клопотання про домашній арешт в нічний час доби, то вважав такий запобіжних захід не дієвим через те, що в нічний час і так існують обмеження передбачені режимом комендантської години.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 просили суд змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 на домашній арешт в нічний час з 21:00 до 07:00 наступної доби із покладенням на нього наступних обов'язків: не відлучатися із міста без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, обвинуваченому залишати своє житло вночі з 21:00 до 7:00, прибувати за викликом до суду
ОСОБА_5 вважає, що з моменту зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 судом досліджено всі письмі докази, навіть додатково долучені прокурором, допитано свідка ОСОБА_6 та інших свідків (залишилось допитати одного свідка). Фактично судом лише не досліджено речові докази, які зберігаються в камері речових доказів поліції і доступ у обвинуваченого до них відсутній, та не допитано обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка за клопотанням захисту ОСОБА_8 .
За період зміненого запобіжного заходу, його умови обвинуваченим ОСОБА_4 не порушувались, останній вчасно прибував в судові засідання. Обвинувачений не має на меті уникати кримінальної відповідальності, хоча і вину свою у вчиненні злочинів не визнає. Також немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів він не вчиняв.
Водночас, він є працюючою особою, має постійне місце роботи та проживання, стабільний дохід, хоча раніше і був судимий, проте нових злочинів протягом 9 років не вчиняв та до цього часу його не підозрювали у вчиненні злочину. За вчинений раніше злочин він повністю поніс покарання, судимість знята та погашена в установленому законом порядку. Обвинувачений не намагається переховуватись, а сприяє суду у з'ясуванні обставин даної справи, особисто зацікавлений в тому, щоб дана справа швидше закінчилась та він міг продовжувати спокійно жити далі. Крім цього, ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, а саме проживає з матір'ю, яка є пенсіонеркою, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Власниця будинку, сестра обвинуваченого ОСОБА_9 , та матір обвинуваченого - ОСОБА_10 , надали згоду на проживання обвинуваченого за його місцем реєстрації та проживання по АДРЕСА_1 . Також, обвинувачений характеризується позитивно як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Також на даний час у зв'язку з наявним запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинувачений ОСОБА_4 перебуває на повному утриманні матері пенсіонерки, бо не має можливості працювати, як до затримання в рамках вказаного кримінального провадження.
На думку захисника застосування домашнього арешту в нічний час до ОСОБА_4 буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження.
ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту, суд виходить з таких мотивів.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Згідно із статтею 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду; ризик впливу на свідків; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
З обвинувального акту установлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що своїми умисними, протиправними, суспільно-небезпечними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу канабіс з метою збуту, а також незаконному збуті 22.01.2025 та вчинених повторно 29.01.2025 наркотичного засобу канабіс.
Діяння ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за частиною 1 статті 307, частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України. Указані кримінальні правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання за частиною 1 статті 307 КК України від 4 до 8 років позбавлення волі, частиною 2 статті 307 КК України від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
З огляду на положення Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 08.05.2025 року було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 та покладенням обов'язків, які передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Під час вирішення питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченого суд виходить з того, що завершити судове провадження до спливу строку запобіжного заходу обвинуваченого, тобто до 06.07.2025 неможливо, оскільки не допитані всі свідки сторони обвинувачення, не досліджені речові докази, не проведено допит обвинуваченого.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).
Суд враховує відповідно до вимог статті 178 КПК України, що досліджені під час судового розгляду кримінального провадження письмові докази, показання свідків, дають підстави для висновку про те, що причетність ОСОБА_4 до інкримінованих злочинів є вірогідною та достатньою для застосування обмежувальних заходів.
Матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та його репутацію свідчать про те, що він раніше судимий, але судимість погашена відповідно до статті 89 КК України, має вік 41 рік, має задовільний стан здоров'я, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Проживає із матір'ю за адресою: у АДРЕСА_1 , за якою і застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризики переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не втратили свою актуальність на даній стадії судового розгляду.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризик переховування обвинуваченого від суду
ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 307, частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України. Указані кримінальні правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання за частиною 1 статті 307 КК України від 4 до 8 років позбавлення волі, частиною 2 статті 307 КК України від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Всупереч положенням частини п'ятої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували поведінку обвинуваченого вчиняти дії з переховування від суду чи не виконували процесуальні обов'язки до затримання та взяття під варту.
Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, яка з початку досудового розслідування забезпечувалась у тому числі його затриманням та застосуванням запобіжних заходів, наразі не є настільки переконливою, щоб знизити встановлений судом ризик переховування від суду до малоймовірності чи до його виключення, а тому подальше застосування до обвинуваченого домашнього арешту є виправданим.
Ризик незаконного впливу на свідків
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні є мінімальним.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має доходів та джерел існування є припущеннями, які не підтверджуються фактичними обставинами, які характеризують особу обвинуваченого.
Також суд погоджується з доводами захисника про те, що ризик знищення чи приховання доказів причетності ОСОБА_4 до вчиненого кримінального правопорушення на цій стадії судового провадження вже не існує, всі докази вже зібрані і досліджені судом.
Щодо обґрунтованості подальшого тримання під вартою
Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує:
- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;
- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Вирішуючи питання про наявність підстав для зміни обвинуваченому цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби, суд виходить з такого.
Стороною захисту необхідність зміни цілодобового домашнього арешту мотивована перебуванням ОСОБА_4 на повному утриманні матері пенсіонерки, через неможливість працювати.
Проте незважаючи на указані доводи сторони захисту з огляду на встановлені судом ризики, особу обвинуваченого суд вважає недостатнім для їх запобіганню на цей час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби. Тому клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Обвинувачений має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 де проживає його мати, що вказує на можливість перебування його під цілодобовим домашнім арештом.
Проте незважаючи на указані доводи сторони захисту з огляду на встановлені судом ризики, особу обвинуваченого суд вважає недостатнім для їх запобіганню на цей час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби.
При цьому для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам на обвинуваченого слід покласти обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Отже, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити, клопотання обвинуваченого та його захисника слід залишити без задоволення,
За таких обставин, керуючись положеннями статей 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 за виключенням необхідності з'явитись до суду або у разі необхідності отримання медичної допомоги.
Строк дії запобіжного заходу визначити до 29 серпня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду, крім прибуття до приміщення Тростянецького районного суду Сумської області за викликом;
2) повідомляти суд про виїзд за межі м.Тростянець Сумської області;
3) утриматись від спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання у відповідний орган паспорт(и) чи інші документ(и), що дають право на виїзд за межі України.
Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на арешт у нічний час - залишити без задоволення.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу негайно після її оголошення вручити обвинуваченому до відома.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1