Справа № 585/2417/25
Номер провадження 1-кп/585/515/25
30 червня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12025200470000475 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт № 12025200470000475 відносно ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Під час підготовчого судового засідання представник потерпілого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотанням про затвердження угоди про примирення, укладеної між ними.
Згідно даної угоди ОСОБА_3 визнав себе винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин:
Відповідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Відповідно п. ґ ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.
Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.
Також, статтею 89 Водного кодексу України визначено, з поміж іншого, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
ОСОБА_3 навесні 2025 року, точної дати не встановлено, здійснюючи культивацію земельної ділянки з кадастровим номером 5924180600:03:002:0104, яка перебуває у власності громадян, маючи умисел на самовільне заняття земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги ставка площею більше 10 га, який розташований поблизу с. Попівщина, Андріяшівської територіальної громади Роменського району Сумської області, з використанням трактора та обладнання до трактора здійснив культивацію земельної ділянки площею 0,0154 га в межах прибережної захисної смуги ставка.
В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, маючи єдиний умисел, націлений на засівання самовільно зайнятої земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги ставку, засіяв самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарською культурою - соняшником.
Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги ставка на території Андріяшівської територіальної громади Роменського району Сумської області, з використанням трактора та обладнання до трактора, здійснив культивацію земельної ділянки площею 0,0154 га, тим самим самовільно зайняв земельну ділянку, використавши не за цільовим призначенням, а саме для вирощування сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_3 вчинив умисні дії, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України (самовільне заняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах).
ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю і просив суд затвердити досягнуту між ним та представником потерпілого угоду, на укладення якої він добровільно погодився.
Представник потерпілого ОСОБА_5 також просила затвердити угоду про примирення.
Прокурор проти затвердження угоди не заперечував.
Суд, дослідивши угоду про примирення від 30 червня 2025 року, укладену між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , дійшов наступного висновку.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Представник потерпілого також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст.473 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання - у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Витрати по справі відсутні. Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 394, 471, 473, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 30 червня 2025 року про примирення між представником потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , відповідно до якої:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1