Справа № 487/8513/24
Провадження № 1-кс/487/214/25
27.06.2025 м.Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання заступника керівника Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 у кримінальному проваджені № 62023080200000245 від 11.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 ,-
Заступник керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023080200000245 від 11.12.2023 за ч. 5 ст. 407 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри за ч. 5 ст. 407 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Так, на думку слідчого, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може вчинити новий військовий злочин або продовжувати вчиняти інкрімінований злочин.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного підтримав, наполягав на його задоволенні, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні, не заперечуючи обставини викладені у повідомленні про підозру, пояснив, що дружина залишила їх малолітнього сина, а відпустку йому не дали, тому він змушений був опікуватися сином та покинув військову частину 06.11.2023.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або застосувати заставу у мінімальному розмірі.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023080200000245 від 11.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2022 за № 48 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 № 90 ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно працювати над удосконаленням особистого стилю роботи, бути взірцем для особового складу відділення щодо виконання службових обов'язків, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 06 листопада 2023 року самовільно залишив місце несення служби в районі АДРЕСА_1 , після чого до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не з'являвся, про поважні причини відсутності на службі командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв.
Таким чином, в період з 06 листопада 2023 року по теперішній час солдат ОСОБА_5 без поважних причин обов'язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та за час відсутності на службі не вживав жодних заходів для з'явлення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього. При цьому, солдат ОСОБА_5 документів, підтверджуючих поважність та законність відсутності на військової службі командуванню військової частини не надав.
26.06.2025 ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
26.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , це, зокрема, дані повідомлення про кримінальне правопорушення від 29.11.2023; матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_5 ; протоколів допиту свідка ОСОБА_7 від 22.03.2024.
Суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Злочин за ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Крім того, під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 переховувався від правоохоронних органів, які вживали заходи щодо його пошуку, у зв'зку з чим був оголошений у розшук.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі доведеності його вини, процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя переконаний, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, існує і є обґрунтованим.
Крім того, слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, вбачає за можливе порушення військової дисципліни.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не встановлений, виходячи з обґрунтування, наведеного у клопотанні.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, а також вік та стан здоров'я підозрюваного, який народився в 1991 році, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має постійне місце проживання у с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, де мешкає разом з малолітнім сином ОСОБА_8 , 2021 р. н.; раніше не судимий; на даний час неофіційно працює на будівництві; є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, брав участь у бойових діях.
Тому з урахуванням обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, дані про особу підозрюваного, суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Саме такий запобіжний захід в повній мірі відповідає меті його застосування, забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що в даному випадку можливо визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.
Крім того, в ході розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що у зв'язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу малолітня дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні підозрюваного ОСОБА_5 та прожива з останнім за адресою: АДРЕСА_2 залишиться без батьківського піклування, а тому, враховуючи приписи ч. 9 ст. 194 КПК України, вважає за необхідне зобов'язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України,-
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 15 липня 2025 включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого у справі за кожною вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
На підставі ч. 9 ст. 194 КПК України зобов'язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 30.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1