Справа № 472/156/25
Провадження №2/472/233/25
06 червня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Дівульської А.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
05 лютого 2025 року до суду надійшла цивільна справа за позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ", позивач) до відповідача ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В позовній заяві позивач зазначив, що 31 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9319318 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10 000 гривень, які він зобов'язався повернути Кредитодавцю протягом 345 днів та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір позики) в розмірі 1,89 % в день. Кредитодавець на виконання умов Договору позики надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов'язань за Договором позики належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2024 року становить 33 250 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 9 800 гривень; заборгованості за процентами - 21 140 гривень, неустойка - 2 310 гривень.
30 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30072024/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з договору про споживчий кредит № 9319318 від 31 березня 2024 року.
Крім того, 31 березня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 52627-03/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 9 000 гривень, які вона зобов'язалася повернути Кредитодавцю протягом 120 днів та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір позики) в розмірі 2,50 % в день. Кредитодавець на виконання умов Договору позики надав ОСОБА_3 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов'язань за Договором позики належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2024 року становить 28 925 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 8 900 гривень; заборгованості за процентами - 20 025 гривень.
19 вересня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з договору позики № 79598933 про надання фінансового кредиту № 52627-03/2024 від 31 березня 2024 року.
За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданими кредитами в розмірі 62 175 гривень та судовий збір в розмірі 3028 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача. Також 17.04.2025 року представник позивача Ільїн А.Є. подав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без участі представника позивача.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, а саме: тіло кредиту визнала повністю, суму заборгованості по процентам визнала частково, зазначивши, що не погоджується з розміром процентів по двом кредитним договорам, оскільки дуже високий розмір, суму неустойки в розмірі 2 310 гривень не визнала повністю.
Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, 31 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9319318, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 7-12).
Договір позики підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.
Згідно з договором позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, основними умовам кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10 000 гривень, які вона зобов'язалася повернути Кредитодавцю протягом 345 днів та сплатити проценти за користування ними. Відповідач зобов'язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,89% на добу.
30 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30072024/2, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з договору про споживчий кредит № 9319318 від 31 березня 2024 року, що підтверджується копією договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників (а.с. 15-18).
На думку позивача відповідач свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2024 року становить 33 250 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 9 800 гривень; заборгованості за процентами - 21 140 гривень, неустойка - 2 310 гривень.
Крім того, судом встановлено, що 31 березня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 52627-03/2024, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 26-29). За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 9 000 гривень, які вона зобов'язалася повернути Кредитодавцю протягом 120 днів та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір) в розмірі 2,50 % в день. Вказаний договір підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.
19 вересня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з договору позики № 79598933 про надання фінансового кредиту № 52627-03/2024 від 31 березня 2024 року, що підтверджується копією договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників (а.с. 33-37).
На думку позивача відповідач свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 31.12.2024 року становить 28 925 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 8 900 гривень; заборгованості за процентами - 20 025 гривень.
Також судом встановлено, що зазначені вище кредитні договори не оскаржені і є чинними.
Факт зміни прізвища відповідача з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " підтверджуєтсья повним витягом з ДРАЦС від 25.02.2025 року (а.с. 72-74), з якого вбачається, що відповідач 19.09.2023 року уклала шлюб, в результаті чого змінила прізвище на шлюбне - " ОСОБА_5 ".
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Первісні кредитори обов'язки за умовами договорів виконали, надавши кредитні кошти відповідачеві, що підтверджується розрахунками заборгованості первісного кредитора та платіжним дорученням від 31.03.2024 року (а.с. 78-82). Вказане відповідачем не спростовано.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано договір про споживчий кредит № 9319318 від 31 березня 2024 року та договір про надання фінансового кредиту № 52627-03/2024 від 31 березня 2024 року, таблиці обчислення загальної вартості кредитів, паспорт кредиту.
Таким чином, з відповідачем було погоджено всі істотні умови кредитування.
Згідно з витягом з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 30072024/2 від 30.07.2024 року (а.с. 18) та розрахунків заборгованості сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 9319318 від 31 березня 2024 року станом на 31.12.2024 року становить 33 250 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 9 800 гривень; заборгованості за процентами - 21 140 гривень, неустойка - 2 310 гривень.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року (а.с. 37) та розрахунків заборгованості сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 52627-03/2024 від 31 березня 2024 року станом на 31.12.2024 року становить 28 925 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 8 900 гривень; заборгованості за процентами - 20 025 гривень.
Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитними договорами.
При цьому, судом встановлено, що за вказаними кредитними договорами відповідачу було нараховано проценти в межах строку кредитування.
Натомість, суд вважає, що неустойка в розмірі 2 310 гривень, відповідачу нарахована безпідставно, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який триває і на даний час.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, починаючи з 24.02.2022 року та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахована заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання не стягується.
Таким чином, неустойка в розмірі 2 310 гривень з відповідача не підлягає стягненню.
Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем як правонаступником первісного кредитора, яка становить 59 865 гривень, яка складається із заборгованості за кредитним договором № 9319318 від 31.03.2024 року станом на 31.12.2024 року в розмірі 30 940 грн., з яких: 9 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 140 грн. - сума заборгованості за процентами, та із заборгованості за кредитним договором № 52627-03/2024 від 31.03.2024 року станом на 31.12.2024 року в розмірі 28 925 грн., з яких: 8 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 025 грн. - сума заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 915,50 гривень судового збору (59 865 гривень х 3028 гривні / 62 175 гривні).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, поверх 4, ЄДРПОУ 35625014, р/р IBAN № НОМЕР_2 в АТ "ТАСкомбанк") заборгованість за кредитними договорами на загальну суму в розмірі 59 865 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень, яка складається із заборгованості за кредитним договором № 9319318 від 31.03.2024 року станом на 31.12.2024 року в розмірі 30 940 грн., з яких: 9 800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 140 грн. - сума заборгованості за процентами, та із заборгованості за кредитним договором № 52627-03/2024 від 31.03.2024 року станом на 31.12.2024 року в розмірі 28 925 грн., з яких: 8 900 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 025 грн. - сума заборгованості за процентами; та стягнути судовий збір в розмірі 2 915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме - суми заборгованості за неустойкою (штрафу, пені) в розмірі 2310 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 11 червня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко