Справа № 562/564/25
"26" червня 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
учасники справи: представник позивача-адвокат Петришин А.М.,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення аліментів, -
У поданій заяві позивач ОСОБА_3 просить збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_1 за рішенням суду аліментів на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/8 до 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2022 року стягнуто з відповідача на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ним 23 річного віку або припинення навчання. Однак вказаний розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини, зокрема, для оплати проживання в гуртожитку, на проїзд, канцелярські витрати, харчування, тощо. Навчання на денній формі не дає змоги влаштуватися сину на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Відповідач є працездатною особою та має можливість брати більш вагомішу участь в наданні сину матеріальної допомоги.
Відзив на позов відповідач не подавала.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що на даний час ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована та обмежується разовими незначними доходами, сплачує на сина визначені рішенням суду аліменти та можливості сплачувати їх в більшому розмірі немає.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття у визначений ст.181 СК України спосіб виконання цього обов'язку.
Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст.199 СК України).
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно положень ст.18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2022 року в справі №562/2030/22 з відповідача ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача ОСОБА_3 аліменти на навчання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27 вересня 2022 року і до досягнення дитиною ним 23 річного віку або припинення навчання.
Положення частини 1 ст.192 СК України передбачають, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З роз'яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону умовою зменшення або збільшення розміру аліментів є зміна обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів.
Згідно довідки Дніпровського державного медичного університету від 12 вересня 2024 року ОСОБА_4 є студентом медичного факультету денного відділення, бюджетної форми навчання з терміном навчання 5 років 10 місяців.
З наданих відповідачем відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_1 в 2024 році отримала за рік 3044,48 грн. доходу та на даний час відомості про її працевлаштування в матеріалах справи відсутні.
Будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.ст.77-78 ПК України доказів на підтвердження покращення матеріального становища платника аліментів чи зміни обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів, позивач не надав.
А відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, за повідомленням Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області відповідачу нараховано за рішенням суду аліменти в сумі 1551,37 грн., які з серпня 2024 року по січень 2025 року не сплачені і ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 8273,97 грн, що спростовує доводи позивача по суті вимог.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 - 355 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення аліментів відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст повного рішення виготовлено 30 червня 2025 року
Суддя: