Справа № 1631/1391/12
30 червня 2025 року селище Шишаки
Шишацький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Рябченка В.В., при секретарі Кирді Н.М., з участю представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Гайтоти І.М. ( приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою індивідуальних засобів зв'язку) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Шишацького районного суду Полтавської області, в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області, в режимі відеоконференції, скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), -
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Гайтота І.М., 27.05.2025 року, звернулася до Шишацького районного суд Полтавської області з скаргою на рішення, дії та бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), в якій вказала, що на адресу скаржника ОСОБА_1 , 14.05.2025 року, надійшла постанова про арешт майна боржника від 06.05.2025 року, у рамках виконавчого провадження 50458975, згідно якої було проведено опис та арешт земельної ділянки скаржника площею 2,00 га кадастровий номер 1221884000:02:001:0528 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Скаржник вважає, що арешт земельної ділянки був проведений з порушенням діючого законодавства, про те, що органом ДВС планувалося проводити опис та арешт земельної ділянки скаржника не було повідомлено, державним виконавцем не був встановлений реальний залишок заборгованості по аліментах скаржника, у зв'язку з цим, представник скаржника просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), у частині винесення постанови опису та арешту майна боржника від 25.04.2025 року та скасувати її, та визнати неправомірними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в частині доручення Криворізькому відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) провести опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Гайтота І.М. підтримала скаргу з підстав, викладених у ній, просила суд задовольнити вимоги скаржника.
Представник Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Усатий С.М. в судове засідання не з'явився, надав письмовий відзив на скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні вимог скаржника, надав суду копії матеріалів ВП 50458975 і просив суд розглянути скаргу без його участі.
Представник Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), будучи належним чином повідомленим про дату, місце і час розгляду скарги, в судове засідання не з'явився, надав письмовий відзив на скаргу і просив суд розглянути скаргу без його участі.
Заслухавши пояснення представника скаржника, вивчивши доводи скарги та матеріали виконавчого провадження, перевіривши письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, знаходиться виконавче провадження № 50458975 по виконанню виконавчого листа № 1631/1391/12, виданого 04 січня 2013 року Шишацьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку ( доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.11.2012 року і до досягнення повноліття ( а.с. 33).
Державним виконавцем 22.03.2016 року , керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяв на той час), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
28.08.2023 року, головному державному виконавцю Юношеву Д.А. було передано для примусового виконання вищезазначене виконавче провадження.
Скаржнику ОСОБА_1 , 06.05.2025 року було направлено рекомендований лист за вихідним №23177 разом з постановою опису та арешту майна (коштів) боржника від 25.04.2025 року (трек номер 3602300030824).
Твердження Скаржника про те, що він дізнався тільки 14.05.2025 року шляхом отримання листа вих. №23177 від 06.05.2025 року разом з постановою опису та арешту майна (коштів) боржника від 25.04.2025 року є безпідставним, оскільки згідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржник під підпис особисто отримав вищезазначені документи 09.05.2025 року.
Також перевіркою на офіційному сайті АТ «Укрпошта» трек номеру 3602300030824 встановлено, що Скаржник особисто отримав вищезазначені документи 09.05.2025 року ( а.с. 89-90).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Скаржником було пропущено встановлений строк на оскарження рішення та дій державного виконавця.
Щодо заборгованості скаржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України « Про виконавче провадження», за рішеннями майнового характеру боржник повинен подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 19 вказаного Закону боржник зобов'язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.
За весь період стягнення аліментів Скаржником не надавалась декларація про доходи та майно, також не повідомлялось про нові місця праці.
Державним виконавцем 22.08.2024 року, було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 22.08.2024 року, борг складає 188736,45 гривень. Оскільки були відсутні відомості про доходи боржника, розрахунок було проведено згідно даних середньої заробітної плати працівника по Полтавському району Полтавської області.
На підставі відповідей Державної податкової служби України на запити державного виконавця про джерела та/або суми доходів боржника та враховуючи наданого Скаржником листа ГУ ПФУ в Полтавській області ]Ч°215-21647/м-02/8-1600/25 від 03.01.2025 року, було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за весь період стягнення. Станом на 01.04.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складала 245566,83 грн., а станом на 01.06.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 220013,50 грн.
З ОСОБА_1 примусово стягнуто станом на 01.06.2025 року 30255,12 гривень, з яких 15562,25 гривень - примусово стягнуто з рахунків Скаржника, та 14692,87 грн. - примусово стягнуто з пенсійних виплат на підставі винесеної державним виконавцем 19.02.2025 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними твердження Скаржника щодо відсутності відомостей про залишок боргу та наявність порушень при проведенні виконавчих дій.
Щодо складання постанови опису та арешту майна (коштів) боржника, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Державним виконавцем 22.08.2024 року, з метою забезпечення реального виконання рішення, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.
Скаржник 13.01.2025 року, звернувся до відділу із заявою про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Державним виконавцем 21.01.2025 року, на підставі заяви Скаржника винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Державним виконавцем встановлено шляхом направлення до банківських установ запитів на отримання інформації, що становить банківську таємницю та платіжних інструкцій, що грошові кошти які повністю задовольняють вимоги стягувана та можливо примусово стягнути, відсутні на рахунках Скаржника.
Державним виконавцем 07.04.2025 року, для перевірки майнового стану Скаржника здійснено виїзд за його адресою: АДРЕСА_1 . але перевірити майновий стан Скаржника не вдалося можливим оскільки відсутній вільний доступ до домоволодіння, про що складено відповідний акт державного виконавця.
Відповідно до частини 5 статті 48 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Державним виконавцем 07.04.2025 року винесено постанову про доручення проведення виконавчих дій, відповідно до якої Криворізькому відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) доручено провести опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 1221884000:02:001:0528, площа 2 га., цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Лозуватська сільська рада..
У відзиві на скаргу державний виконавець Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) К.С. Куценко зазначив, що він виконував доручення Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скаржником не доведена бездіяльність чи протиправність державного виконавця при вчиненні процедури опису та арешту земельної ділянки боржника.
До Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), 05.05.2025 року за вх. №3784 надійшов лист від 25.04.2025 року №54730 разом із постановою опису та арешту майна (коштів) боржника від 25.04.2025 року та фотографічними матеріалами земельної ділянки.
Скаржнику 06.05.2025 року направлено рекомендований лист за вих. № 23177 разом з постановою опису та арешту майна (коштів) боржника від 25.04.2025 року (трек номер 3602300030824).
Твердження Скаржника про те, що державним виконавцем були допущенні порушення діючого законодавства при винесенні постанови про арешт його земельної ділянки спростовуються запереченням на скаргу та матеріалами виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з засад судочинства є обов'язковість судових рішень.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), що являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, по. 14077/05, від 10.12.2009).
Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що державний виконавець при винесенні в рамках виконавчого провадження постанови опису та арешту майна (коштів) боржника від 25.04.2025 року, діяв у відповідності до вимог Закону, а твердження Скаржника щодо незаконності дій державного виконавця є спробою затягування виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі ст.ст. 7,11,18,68,69,70,71 Закону України « Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 7, 81, 259-261, 353- 355, 450 - 451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15-ти днів з дня її постановлення ( отримання копії ухвали) до Полтавського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий, суддя В. В. Рябченко