Дата документу 25.06.2025Справа № 554/5124/25
Провадження № 2/554/3043/2025
Іменем України
25 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Васюти А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з теплопостачання, -
У квітні 2025 року позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 47890,82 грн, яка утворилася за період з 01.10.2021 року по 01.03.2025 року. В подальшому, 20.06.2025 року представник позивача - юрисконсульт юридичної служби ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. подала клопотання про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 33274,48 грн основного боргу, 4564,26 грн інфляційних втрат та 1115,27 грн - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 3028 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що відповідачу надавалися послуги з централізованого теплопостачання в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , однак свої зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії останній виконував не належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави (найменування суду змінено на Шевченківський районний суд міста Полтави на підставі Закону України від 26.02.2025 року №4273-ІХ) від 11.04.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до суду не з'явився, від юрисконсульта юридичної служби Лєбєдєвої Х. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Зазначила, що оплат згідно позовних вимог підприємства відповідачем не проводилось. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Юрисконсульт юридичної служби ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Титаренко В.Г. у своєму клопотанні про зменшення позовних вимог просила проводити розгляд справи без участі представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином.
Зокрема, надісланий за місцем реєстрації відповідача рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів та повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_1 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд судом цивільної справи, учасником якої він є.
Право надати відзив на позовну заяву відповідач не реалізував та не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене та те, що представник позивача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг у відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належать, зокрема комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Згідно з ч.1, п.п.3, 4 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги із постачання теплової енергії в м. Полтава, зокрема в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежної оплати наданих позивачем комунальних послуг за період з 01.10.2021 року по 01.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість у розмірі 42211,29 грн (а.с.7).
Станом на 20.06.2025 року заборгованість за комунальні послуги складає 33274,48 грн, у зв'язку з частковим погашенням ОСОБА_1 боргу.
11.04.2025 року судом отримано Відповідь № 1284241 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 09.12.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Відомості щодо власника квартири АДРЕСА_3 , у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Власником закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абз.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»); споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.6 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 вказаного Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 року по справі № 750/12850/16-ц та від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю у відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, яка утворилася за період з 01.10.2021 року по 01.03.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас позивачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 є власником (співвласником) або користувачем названого об'єкта нерухомого майна, до якого фактично надавалася відповідна комунальна послуга. Жодних документів, які б підтверджували факт споживання відповідачем теплової енергії в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та виникнення обов?язку з їх оплати, до позову не додано.
Матеріали справи не містять відомостей про те, хто є власником названої квартири та відповідно несе обов'язок з утримання належного йому майна.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про належність на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухомого майна, відповідно й спірної квартири (Відповідь № 1514673 від 25.06.2025 року).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить номер особового рахунку, однак матеріали справи не містять відомостей, коли і на ім'я кого він відкритий.
У свою чергу, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 09.12.2016 року зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а отже, в спірний період він не був зареєстрований у квартирі, щодо якої заявлено позов.
Таким чином, у позовній заяві та додатках до позову відсутні дані щодо правового статусу спірної квартири, її власника та/або користувача, що унеможливлює вирішення питання про стягнення заборгованості з відповідача.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою, де утворилася заборгованість, за нею проживав або є власником вказаного нерухомого майна, чи користувався наданими позивачем послугами, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 .
Відтак, позовна заява ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з теплопостачання задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується вимогами статті 141 ЦПК України згідно з якою, у разі відмови в задоволені позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 81, 223, 229, 247, 263-265, 268, 280, 289, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з теплопостачання - відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028 грн покласти на позивача Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місце знаходження 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя І.М. Михайлова