532/2392/24
1-кс/532/329/2025
26 червня 2025 р. м. Кобеляки
Слідчий суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки скаргу Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» на постанову дізнавача ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження,
Встановив:
До Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла скарга Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», у якій скаржник прохає скасувати постанову від 08.05.2025 старшого дізнавача сектору дізнання ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12022175470000169 від 01.09.2022; зобов'язати уповноважену особу Кобеляцького ВП № 2 ГУНП в Полтавській області продовжити досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175470000169 від 01.09.2022.
Скарга обґрунтована тим, що 09.06.2025 на адресу РЛП «Нижньоворсклянський» надійшов лист № 95553-2025 від 09.05.2025 від ВП № 2 ПРУП ГУНП в Полтавській облатсі. Це підтверджується копією поштового конверта та даними журналу вхідної кореспонденції.
Вказаним листом старший дізнавач направив заявнику постанову про закриття кримінального провадження, яка мотивована тим, що у кримінальному провадженні з урахуванням положень ст. 242 КПК України вжито вичерпних заходів, спрямованих на визначення розміру шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, та забезпечено проведення комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи. Однак, визначити істотність шкоди не видавалось за можливе.
Однак, погодитись як із відмовою прокурора так і особливо із постановою дізнавача про закриття кримінального провадження РЛП «Нижньоворсклянський» не може.
У вказаному кримінальному провадженні РЛП «Нижньоворсклянський» є заявником.
РЛП «Нижньоворсклянський» вважає постанову про закриття кримінального провадження передчасною та незаконною, прийнятою без урахування положень ст. 242 КПК України.
Постанова мотивована відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Висновку про відсутність складу правопорушення дізнавач дійшов виходячи із результатів експертизи № 3134/3135 та листа Інституту рибного господарства № 5260/115/122/08-22.
Однак, вказаний висновок, як і лист не є тими належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, які в достатній мірі визначають відсутність складу правопорушення.
Таке твердження випливає із дослідницької частини висновку експерта та відповідно листа Інституту рибного господарства, із яких вбачається, що вирішити питання про те, чи завдана істотна шкода довкіллю внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів не має об'єктивної можливості.
Суть відсутності такої можливості обидва суб'єкта дослідження зводять до аргументу пов'язаного із промисловим ловом, дозвільними документами на водних об'єктах рибного господарства та шкоди, яка завдається саме рибному господарству внаслідок порушення вимог правил промислового рибальства.
Обидва суб'єкти дослідження випускають із суті дослідження найважливіший аргумент викладений у обставинах вчинення правопорушення, а саме, що порушення вчинено на території природно-заповідного фонду, де промислове рибальство відповідно до вимог режиму території ПЗУ заборонене.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини, що виникають із природокористування в межах ПЗФ є Закон України «Про природно-заповідний фонд України», в якому у ст. 9-1 визначено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Слід виокремити той факт, що належного спеціального дозволу на здійснення використання водних біоресурсів в обставинах досліджуваного правопорушення не існує.
З цим, безпідставним є намагання визначити істотність шкоди саме в розрізі шкоди рибному господарству та саме з точки зору аналізу законодавства, яке регулює інші правовідносини, при цьому спеціальне законодавство під час дослідження взагалі ігнорується.
Так, в дослідницькій часті експертного висновку значиться перелік використовуваних джерел, серед яких навіть згадки про вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не міститься та вочевидь на предмет дотримання та завдання шкоди, як того вимагає спеціальний закон оцінка не проводиться.
Аналізу піддаються зовсім інші нормативи та нормативно-правові акти, які регулюють діяльність органів рибоохорони, рибного господарства, хоча підлягають аналізу інші існуючі та чинні норми, що регулюють діяльність служб державної охорони ПЗФ та власне збереження об'єктів та територій ПЗФ.
Інститут рибного господарства в свою чергу не є тим, належним органом чи установою, яка вправі визначити чи без нормативного врегулювання відносити той чи інший об'єкт (територію) ПЗФ до об'єктів рибного господарства, як це було зроблено у листі прийнятого в дослідженні за основу.
Слід зауважити, що і поставлене питання на експертизу не є повним та достатнім для вирішення кримінального провадження, оскільки ставиться воно тільки щодо істотності шкоди навколишньому природньому середовищу, а дослідженню підлягає істотність шкоди саме спеціальним території та об'єкту, який має спеціальне призначення.
Склад правопорушення на думку заявника слід розглядати не в аспекті дотримання користувачем правил промислового рибальства, наявності дозволу, яким надається можливість спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських об'єктах, а саме з точки зору дотримання вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» бо саме жодним належним дозвільним документом уповноваженим на добування водних біоресурсів, які в даному випадку є складовою екосистеми не рибного промислового водного об'єкта, а складової екосистем саме природно-заповідної території, основною метою якої є не добування, а збереження і охорона таких складових елементів.
Отже, висновок експерта № 3134/3135 від 19.07.2024 як і лист Інституту рибного господарства № 5260/115/122/08-22 при вирішенні питання про істотність завданої кримінальним правопорушенням шкоди та оцінці наявності складу правопорушення за ч. 1 ст. 249 КК України не є належними та допустимими доказами.
З огляду на поставлені на вирішення питання експертизи слід уточнити виходячи із фактичних обставин вчиненого правопорушення, а саме виходячи із того, що правопорушення вчинена на території ПЗФ та саме йому завдано збитки, а відповідно і вирішення питання про істотність такої шкоди стане можливим для визначення.
Закриття кримінального провадження відбулося всупереч п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, адже не вичерпні всі можливості отримати докази для доведення винуватості особи в суді.
Не слід залишати поза увагою, що розмір збитків за фактом вчиненого та розслідуваного правопорушення визначений за таксами і методикою Постанови КМУ № 575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» становить 1298,231 грн. і підтверджений арифметичною експертизою.
Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
З міркувань дотримання законності постає питання, чому при такому розмірі збитків державі та ПЗФ не були вирішені всі необхідні питання для проведення вини правопорушника та хто у такому разі має відшкодувати понесені державі збитки.
Відповідно, постанова про закриття кримінального провадження ґрунтується не на належних та допустимих доказах щодо складу правопорушення і не відповідає принципам та завданням Кримінально-процесуального закону щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином скаржник вважає, у зв'язку із оскарженням постанови слідчого про закриття кримінального провадження прокурору в порядку ч. 6 ст. 284 КПК України, строк на оскарження вказаної постанови до суду заявник пропустив. Однак, причину пропуску заявник вважає поважною, оскільки пропущений строк через застосування процедури передбаченої законом.
Представник скаржника РЛП «Нижньоворсклянський» подав заяви про розгляд скарги у їх відсутності, скаргу підтримали та прохали її задовольнити.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій прохав розгляд здійснювати без його участі, вказану заяву не підтримує та прохає залишити без задоволення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, та враховуючи ненадання слідчим матеріалів кримінального провадження, приходить до висновку про скасування постанови про закриття кримінального провадження.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
Так, згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
За змістом ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.
У свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим, дізнавачем постанови.
Зокрема, якщо слідчим, дізнавачем закрито кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено кримінальне правопорушення та доводи слідчого, дізнавача на їх спростування.
За змістом ч.1 ст. 249 КК України кримінально караним діянням є незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Таким чином, обов'язковому встановленню під час досудового розслідування цього кримінального правопорушення є визначення того, чи було діянням заподіяно істотну шкоду.
Проте, наведені положення кримінального процесуального закону при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження, дізнавачем не дотримані, оскільки питання, чи є шкода істотною, що прямо визначено складом кримінального правопорушення, під час досудового розслідування не було вирішене, експертна установа, яка має можливість вирішити вказане питання, дізнавачем не визначена, а доказів врахування дізнавачем під час досудового розслідування обставин, на які посилається скаржник, слідчому судді не надано, а тому висновок слідчого про невстановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, слід вважати передчасним та безпідставним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 303-309 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Скаргу Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» на постанову дізнавача ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про закриття кримінального провадження, - задовольнити.
Постанову старшого дізнавача СД ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_3 від 08 травня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12022175470000169 від 01.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 12022175470000169 від 01.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, спрямувати до ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області для продовження досудового розслідування.
Копію ухвали направити до ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - для виконання, та прокурору Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури - для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту оголошення.
Слідчий суддя