іменем України
(заочне)
Справа №377/434/25
Провадження №2/377/329/25
30 червня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Федорчук Г.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
14 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 лютого 2023 року у Славутицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 21.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_2 знаходиться у шлюбі, який був зареєстрований 18 лютого 2023 року у Славутицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 21. У сторін є спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що в силу психологічної несумісності характерів, у них з відповідачем так і не склалися нормальні сімейні стосунки. Як виявилося з часом, у кожного з них зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. За час шлюбу сторони не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння. Постійні сварки призвели до того, що з січня поточного року позивач та відповідач стали проживати окремо і подружні стосунки між ними припинилися. Відповідно, з цього часу сторони припинили вести спільне господарство і спільного бюджету не мають. За цей час позивач свідомо прийшла до такого кроку, як розлучення з відповідачем, адже вони дійсно стали чужими і у них вже немає спільних інтересів та планів на спільне майбутнє. Фактично сім'я позивача та відповідача вже розпалася, тому в подальшому, сугубо формальному збереженні шлюбу позивач не вбачає сенсу.
Ухвалою судді від 23 травня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 13 червня 2025 року судовий розгляд справи було відкладено на 30 червня 2025 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, в матеріалах справи знаходиться заява позивача, в якій вона просила розглядати цивільну справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач повторно в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, проте згідно відстеження поштового відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта» конверт із судовою повісткою та доданими документами повертається до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_2 , якому адресовано судову повістку разом із доданими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, причини неявки суд не повідомив.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 30 червня 2025 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18 лютого 2023 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 18 лютого 2023 року зареєстрували шлюб у Славутицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 18 лютого 2023 року складено відповідний актовий запис № 21. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 .
У сторін є спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 14 квітня 2023 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого долучена до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що в силу психологічної несумісності характерів, у них з відповідачем так і не склалися нормальні сімейні стосунки. Як виявилося з часом, у кожного з них зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. За час шлюбу сторони не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння. Постійні сварки призвели до того, що з січня поточного року позивач та відповідач стали проживати окремо і подружні стосунки між ними припинилися. Відповідно, з цього часу сторони припинили вести спільне господарство і спільного бюджету не мають. За цей час позивач свідомо прийшла до такого кроку, як розлучення з відповідачем, адже вони дійсно стали чужими і у них вже немає спільних інтересів та планів на спільне майбутнє. Фактично сім'я позивача та відповідача вже розпалася, тому в подальшому, сугубо формальному збереженні шлюбу позивач не вбачає сенсу.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною другою статті 18, статтею 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною другою статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спірних питань по розподілу майна, набутого за час шлюбу, між сторонами немає.
У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В поданій заяві позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 лютого 2023 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 21.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне заочне рішення суду складено 30 червня 2025 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька