іменем України
Справа №377/427/25
Провадження №1-кп/377/34/25
26 червня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) № 12025111270000050 від 08 травня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України,
23 червня 2025 року від Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України.
Ухвалою судді від 25 червня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 26 червня 2025 року.
26 червня 2025 року від прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 надійшло клопотанням про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» з визначенням застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 09 травня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 липня 2025 року з визначенням застави в розмірі 181 680 гривень. Оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КУпАП, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у випадку ухвалення судом обвинувального вироку, що підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб зможе незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 , яка є очевидцем вчинення ОСОБА_4 злочину, чим підтверджується наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України. Обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитися у створенні ним штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань тощо, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України. ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення тяжких майнових злочинів, ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 КК України, проте на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про вірогідність продовження ним злочинної діяльності, чим обґрунтовується ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме вказаним ризикам. Тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченому на час судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.
ОСОБА_8 заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки він визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України, не має наміру продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від суду та впливати на свідка. Пояснив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , після отримання тяжкого поранення перебував на стаціонарному лікуванні до кінця квітня 2025 року, після чого йому було надано відпустку до 15 травня 2025 року, тому 15 травня 2025 року повинен був прибути до військової частини. Не дивлячись на те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , його фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 , де він проживає разом із своєю співмешканкою ОСОБА_9 , де і може перебувати у разі застосування до нього цілодобового домашнього арешту. За час військової служби він отримав чотири контузії, має тяжке поранення, тому потребує лікування.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що клопотання є необґрунтованим, прокурор не довів наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. У разі застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту, проживати обвинувачений може у своєї знайомої ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вислухавши пояснення обвинуваченого, заслухавши думку прокурора та захисника, перевіривши матеріали, додані до клопотання та надані обвинуваченим, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 09 травня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня фактичного затримання, тобто з 08 травня 2025 року по 06 липня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», з визначенням застави в розмірі 181 680 гривень та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 194 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення ( частина 3 статті 331 КПК України).
Згідно з частиною 2 статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і його продовження, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до статей 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення ( зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу ( частина 1 статті 183 КПК України).
Пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Питання про застосування запобіжного заходу вирішується під час судового розгляду кримінального провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки на її заміну висунуте обвинувачення. Судом, який здійснює судовий розгляд обвинувального акту, перевіряється обґрунтованість обвинувачення шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, на які вказує прокурор, і які не припинили своє існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково ( поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Прокурор обґрунтовує клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 наявністю ризиків, передбачених, пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Суд погоджується із тим, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, продовжує існувати. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України, що суд зобов'язаний врахувати відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 178 КПК України. При оцінці даного ризику, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , згідно із службовою характеристикою негативно характеризується за місцем служби, що було встановлено слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченому та відсутність в нього міцних соціальних зв'язків, оскільки у підготовчому судовому засіданні обвинувачений пояснив, що не одружений, дітей, інших родичів та близьких осіб не має, проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, при оцінці даного ризику враховується існування реальної можливості переховуватися від суду з урахуванням соціально-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, тому ступінь вказаного ризику є надзвичайно високим.
Прокурором у підготовчому судовому засіданні також доведено, що ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, не зменшився, оскільки свідок наданий час ще не допитана судом, її показання мають істотне значення для даного кримінального провадження, з огляду на те, що вона є очевидцем злочину.
При оцінці цього ризику враховується те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу ( частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також прокурором доведено, що ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшився. Так, в підготовчому судовому засіданні з ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що він був засуджений вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24.06.2008 за частиною 1 статті 187 КК України, частиною 2 статті 190 КК України, із застосуванням частини 1 статті 70, статті 72 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 05.07.2011 за частиною 2 статті 186 КК України, частиною 2 статті 185 КК України, із застосуванням статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03.04.2017 за частиною 2 статті 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією 1/2 частини майна, вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.06.2017 за частиною 2 статті 185 КК України із застосуванням частини 4 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17.10.2023 за частиною 4 статті 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.05.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також підтвердив, що він раніше судимий за вказаними вироками та ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.05.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 КК України. Відтак зазначені обставини свідчать про можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Однак, при розгляді клопотання прокурором не доведено, що ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в зв'язку з чим він до уваги не береться.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги також тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину та тяжкість покарання, яке йому загрожує. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в підготовчому судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що тримання обвинуваченого під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи, на час вирішення питання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі і за станом здоров'я під час розгляду клопотання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено. Надані обвинуваченим під час розгляду цього клопотання копії його медичних документів: первинної медичної довідки №2248 від 22.03.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 ; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4855, довідки військово-лікарської комісії № 2025-0414-1343-1406-0 від 14.04.2025, видані КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради; результатів КТ дослідження головного мозку від 24.03.2025; дослідження ЕНМГ нижніх кінцівок від 14.04.2024, підтверджують проходження обвинуваченим стаціонарного лікування та медичних досліджень у період з 23.03.2025 по 15.04.2025 в КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради у зв'язку із отриманням поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, та не містять даних, які б свідчили про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, виходячи з положень статей 177, 178, 331 КПК України, статей 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд доходить висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою до 24 серпня 2025 року включно у зв'язку із чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений статтею 176 КПК України, в тому числі домашній арешт, на застосуванні якого наполягали обвинувачений та його захисник, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і попередити ризики, передбачені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище підстав.
Обмеження права ОСОБА_4 на особисту свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частиною 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Разом із тим, обвинуваченому не ставиться у вину вчинення грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, що є кваліфікуючими ознаками грабежу відповідно до частини 2 статті 186 КК України, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчинив злочин із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому, виходячи з положень статті 183 КПК України, з урахуванням обставин злочину, інкримінованого ОСОБА_4 , його майнового та сімейного стану, наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, відповідно до положень частин 4-5 статті 182 КПК України суд вважає за необхідне відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України визначити заставу у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 5 статті 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025111270000050 від 08 травня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 КК України, на строк шістдесят днів до 24 серпня 2025 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними банківськими реквізитами:
Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 26268119
Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661
Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер кримінального провадження, по якому зараховується платіж, а також дату народження обвинуваченого).
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України:
1) прибувати до Славутицького міського суду Київської області за першою вимогою;
2) не відлучатися із міста Славутича Вишгородського району Київської області без дозволу Славутицького міського суду Київської області;
3) повідомляти Славутицький міський суд Київської області про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.
Вказані обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк до 24 серпня 2025 року включно.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Встановити строк дії ухвали до 24 серпня 2025 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення її копії.
Суддя ОСОБА_1