справа № 166/398/25
провадження № 2/166/164/25
30 червня 2025 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М.,
з участю секретаря Заєць Н.П.,
прокурора Божка С.І.,
представника потерпілих ОСОБА_1 ,
захисника Маліцького М.В.,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024140130000581, відомості про яке внесено до ЄРДР 25 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сліди Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
установив:
Прокурор заявив клопотання про продовження на 60 днів строку тримання під вартою ОСОБА_2 , який згідно з ухвалою Ратнівського районного суду від 23.05.2025 закінчується 21 липня 2025 року. Клопотання мотивує тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не змешились та продовжують існувати. Так, на думку прокурора, обвинувачений може:
- переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, вдатися до втечі шляхом незаконного перетину державного кордону;
- як колишній працівник правоохоронного органу може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні - своїх колишніх співслуживців, експертів, погрозами, підкупом та залякуванням схиляти їх до дачі неправдивих показань;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема спілкуватися із службовими особами правоохоронних органів, узгоджувати з ними процесуальну поведінку, домовлятися про зміст свідчень, сприяти розголошенню даних кримінального провадження;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема незаконний перетин державного кордону.
Прокурор підтримав клопотання із підстав, зазначених у ньому, просив клопотання задовольнити.
Представник потерпілих погодився із думкою прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Маліцький М.В. 20 червня 2025 року о 15 год 44 хв через канцелярію суду подав письмове клопотання клопотання про зміну застосованого щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати у нічний період доби житло, що на АДРЕСА_2 , та покладенням визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
У судове засідання 24 червня 2025 року, призначене для розгляду вказаного клопотання, захисник не з'явився без поважних причин. Суд, роз'яснивши ОСОБА_2 наслідки відкладення розгляду цього клопотання, за наполяганням обвинуваченого на участі саме адвоката Маліцького М.В. та з урахуванням думки інших учасників, відклав розгляд цього клопотання на 30 червня 2025 року. У цьому судовому засіданні захисник подав ще одне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. За вказаних обставин суд розглядає згадане клопотання разом із клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Захисник клопотання про зміну запобіжного заходу мотивує тим, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Покликаючись на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009, захисник зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є не карна, а забезпечувальна функція, на теперішній час заявлені прокурором ризики зменшилися, тому з огляду на дані про особу обвинуваченого (несудимість, наявність постійного місця проживання, вагітність дружини, позитивна характеристика, велика кількість бойових нагород) вважає, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_2 може бути забезпечена шляхом застосування менш суворого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний період доби. Крім цього, указав, що доводи прокурора про продовження існування ризиків не підтверджені будь-якими доказами. Так, вважає безпідставними доводи сторони обвинувачення про ризик впливу на свідків, оскільки допитані свідки підтвердили відсутність будь-яких неприязних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та спростували пред'явлене обвинувачення. На думку захисника, обвинувачення ОСОБА_2 є не доведеним, оскільки не встановлено особи, яка натиснула на курок пістолета. Вважає, що дії ОСОБА_3 були усвідомлені, завчасно спланові й спрямовані на позбавлення його життя, а в діях ОСОБА_2 має місце випадок, оскільки останній мети й умислу на позбавлення життя потерпілого не мав.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, проти задоволення клопотання прокурора заперечив.
Прокурор і представник потерпілих заперечили проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу
Суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та відмову в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).
Щодо ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 26.08.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - Ратнівським районним судом ухвалою від 23.05.2025 на строк 60 днів до 21 липня 2025 року.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу та продовження його строку.
На думку суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ризик переховування від суду є актуальним на будь-якій стадії кримінального провадження та обумовлений можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК, що передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі "Пунцельт проти Чехії", відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні у справі "Бессієв проти Молдови" вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі "Летельє проти Франції", Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, проживання у прикордонному із Республікою Молдова населеному пункті, недоведеність стороною захисту вагітності дружини як на підставу міцних соціальних звязків, свідчать про існування ризику переховування від суду.
Як і під час розгляду попереднього клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, на користь доводів сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою свідчить можливість впливу обвинуваченого на свідків, які були підлеглими обвинуваченого, й деякі зі свідків своїх показань, які суд досліджує безпосередньо, суду ще не надали.
Відтак, на думку суду, продовжують існувати передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризики. Твердження прокурора про продовження існування передбачених п.п. 2, 5 ст. 177 КПК ризиків суд уважає неконкретизованими.
З цих же підстав застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не буде дієвим.
Щодо доводів захисника про недоведеність прокурором обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд наголошує, що питання про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, доведеність цього обвинувачення вирішується судом у нарадчій кімнаті шляхом оцінки досліджених доказів та закріплюється в остаточному судовому рішенні. Таким чином, оскільки у межах цього клопотання не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів, правильністю кваліфікації діяння, відтак суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів дійшов висновку, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, обвинувальний акт за яким розглядає суд, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу.
З огляду на обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні особливо тяжкого злочину, внаслідок якого загинула людина, за правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК суд розміру застави не визначає.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 задовольнити.
Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на строк 60 днів, тобто до 28 серпня 2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника Маліцького М.В. про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів із дня її оголошення, а обвинуваченим - у цей же строк із дня отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Апеляційне оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Ратнівського
районного суду О.М. Свистун