Провадження №2/447/129/25
Справа №447/2541/24
(ЗАОЧНЕ)
27.06.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Друзюк М.М. ,
секретар судового засідання Іськів О.І.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивачки подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №1313/822/2012 від 06.08.2012, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Зазначив, що відповідач не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, продовжує порушувати права дитини на особистий і фізичний розвиток, освіту, на доступ до культурних та інших духовних цінностей, засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, порушує право на охорону здоров'я, право на матеріальне утримання, готування до дорослого життя, право на будь-який захист та піклування. Також, відповідач не цікавиться дочкою ОСОБА_3 впродовж десяти років, всі витрати на утримання ОСОБА_3 і за її виховання несе мати ОСОБА_1 , яка є інвалідом ІІ-групи.
Отже, відповідач демонструє байдужість та небажання перейматися долею дитини, а тому просить позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження та залучено третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування.
На адресу суду 31.10.2024 від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області повідомила, що позивач разом з дитиною не проживають на території Новороздільської територіальної громади, а проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак неможливо з'ясувати думку дитини, не можливо обстежити умови проживання дитини та батьків, а тому просять замінити їх на належну третю особу Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Ухвалою суду від 04.11.2024 залучено до участі по справі № 447/2541/25, третю особу, Службу у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, зобов'язано Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки і піклування та зобов'язано подати до суду письмовий висновок про доцільність ( не доцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
На адресу суду 18.11.2024 від заступника начальника служби у справах дітей ЛОДА Романа Хлопецького надійшла заява у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, оскільки служба у справах дітей ЛОДА не є органом опіки та піклування.
Ухвалою суду від 02.12.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у цивільній справі № 447/2541/25 на 30 днів.
Ухвалами суду неодноразово відкладалось підготовче засідання по справі.
На адресу суду 18.02.2025 надійшов висновок органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації . У клопотанні від 16.06.2025 представник органу опіки та піклування просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Ухвалою суду від 11.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що крайній раз спілкувалась з батьком в режимі телефонного зв'язку навчаючись ще у початковій школі, тобто вісім років назад. Зазначила, що на даний час проживає з мамою та вітчимом ОСОБА_4 , який піклується про неї, допомагає їй фінансово.
У судове засідання представник позивачки Онацько В.В. у судове засідання не з'явився, про час та дату засідання повідомлявся належним чином.
Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника позивачки-адвоката Онацько В.В., суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2007, народилась ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Згідно з рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №1313/822/2012 від 06.08.2012, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
Відповідно до виконавчого листа Миколаївського районного суду Львівської області від 08.04.2019, суд вирішив збільшити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1944, 00 грн. і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2019 до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 909203 від 15.05.2018, ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, безтерміново.
Відповідно до висновку Сихівської районної адміністрації №260001-вих-22221 від 14.02.2025, як органу опіки та піклування, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є недоцільним, зокрема з усних пояснень матері не вбачається обгрунтованих мотивів позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а отримати пояснення батька щодо цього питання не вдалось можливим.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України (далі СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція).
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, та полягають, зокрема, в наступному: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та інше.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Статтею 12 вищезгаданого Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.
Як зазначено у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року із змінами і доповненнями від 19.12.2008р. - п. 15. позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. П. 16. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В контексті пункту 2 ст. 8 Конвенції про права дитини, ЄСПЛ наголосив, що в усіх випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне застосовувати в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до ст.18. Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір'ю.
Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що відповідач не цікавився своєю дитиною та її розвитком, не бере участі у її вихованні. Такі дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виконання ним своїх обов'язків по вихованню дитини.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд звертає увагу на те, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд констатує, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов'язки відносно дитини, зокрема, цікавитися її життям та майбутнім, матеріально допомагати, дбати про культурний та духовний розвиток, спілкуватися, сприяти в отриманні дітьми освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов'язків, оскільки жодних об'єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов'язків не існує; самоусунувся від виховання та утримання дитини не виявляє у відношенні до дитини батьківської турботи, що вказує на неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків та нехтування своїми батьківськими обов'язками, в розумінні встановлених законодавчих положень.
Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 стаття 19 СК України), а є лише доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом(правові висновки Верховного Суду у постанові від 06.05.2020 в справі № 753/2025/19 провадження № 61-1344св20).
Також судом, при поставленні рішення враховується думка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була допитана у судовому засіданні.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) - в якій зазначено, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати в сукупності факти виконання / невиконання батьками своїх обов'язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Положення СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина / дочки після досягнення ними повноліття.
При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком / матір'ю та сином / дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків і дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов'язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.
Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов'язки стосовно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного споріднення. Із повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина / дочки та відповідні кореспондуючі їм обов'язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.
Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином / дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, які належно виконували свої обов'язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках -навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина / дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов'язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.
За таких обставин, враховуючи доводи сторони позивача, свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав, зважаючи на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно доньки.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.
Водночас, суд роз'яснює відповідачу, що він, згідно з ст. 169 СК України, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, в порядку передбаченому законом.
Відповідно до п.9 ч.1.ст.5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору .
Враховуючи наведене, позивачка звільнена від сплати судового збору, а відповідно до ч.3 ст 141 ЦПК України , з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування та ім'я сторін
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою: м. Новий Розділ, Стрийського району, Львівської області ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Треті особи: Служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 25255600, місцезнаходження: вул.Валова, 31, м. Львів, Львівської області.
Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 25258931, місцезнаходження: просп. Червоної Калини, 66, м. Львів, Льівської області.
Виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, вул. Грушевського, 24, м. Новий Розділ, Стрийського району, Львівської області , ЄДРПОУ 04056210.
Повний текст рішення складено 27.06.2025.
Суддя Друзюк М. М.