Справа № 446/18/25
30.06.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань: Новосад І.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Савки Т.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам'янка -Бузька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Савка Т.В. подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області, в якій просить суд визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що 16.07.2020 між позивачко та відповідачем було зареєстровано шлюб. У шлюбі з відповідачем у них народилась одна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. На протязі не тривалого часу спільне сімейне життя складалось добре, проте згодом шлюбні відносини погіршились, що стало наслідком їх фактичного припинення. За час подружнього сімейного життя відповідач ображав, принижував та систематично вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно неї. Зазначає, що вона звернулась до суду із заявою про розірвання шлюбу, підставою для подачі заяви, стало те, що 08.12 2024 відповідач її побив на очах у сина та вона була змушена викликати працівників поліції. До відповідача працівниками поліції було застосовано терміновий заборонний припис. Крім цього, постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.12.2024 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказаною постановою встановлено факт вчинення домашнього насильства відносно неї та сина. Зараз вона разом із сином проживає у будинку своєї матері, за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, між нею та відповідачем не вирішено питання та не досягнуто згоди з приводу місця проживання їх спільного сина. Між нею та сином міцний психоемоційний зв'язок, і дитина має більшу прихильність до матері ніж до батька. ЇЇ матеріальний стан та житлово-побутові умови дозволяють самостійно виховувати та утримувати дитину. Вважає, що син має проживати з нею, оскільки це відповідатиме його якнайкращим інтересам та сприятиме його гармонійному духовному та психологічному розвитку.
Ухвалою судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 13.01.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач ОСОБА_2 06.02.2025 подав відзив на позовну заяву. В поданому відзиві зазначає, що твердження позивачки про те, що він ображав, принижував та систематично вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру не відповідають дійсності. Зазначив, що постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.12.2024, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 20.01.2025. Також вважає, що незаконними є і тимчасові заборонні приписи, які він оскаржує у Львівському окружному адміністративному суді. Зазначив, що твердження позивачки про те, що вона проживає у будинку матері не відповідають дійсності, оскільки вона на час звернення до суду з позовною заявою проживала разом із сином на території Республіки Польща, куди поїхала ще у першій половині грудня 2024 року. Крім того, вказав, що в них з позивачкою немає спору з приводу того, з ким має проживати дитина, оскільки він не заперечує того, що дитина у такому віці потребує матері та має з нею нерозривний зв'язок. Він як батько бажає лише найкращого для сина та хоче брати участь у його вихованні. Просив відмовити у задоволенні позову.
18.02.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Савкою Т.В. подана відповідь на відзив, де зазначив, що твердження відповідача про те, що термінові заборонні приписи є незаконними, є необґрунтовані, оскільки відсутні рішення, які набрали законної сили, відповідно яких термінові заборонні приписи були б скасовані, а матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 відповідно до Постанови Львівського апеляційного суду від 20.01.2025, скеровані до органу поліції на доопрацювання і, в подальшому, факт вини відповідача буде предметом дослідження в межах справи про адміністративне правопорушення. Щодо тверджень відповідача про відсутність предмета спору, зазначив, що будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання їх малолітнього сина не було і немає, а тому не можна вважати, що сторони у відповідності до ч. 1 ст. 161 СК дійшли згоди щодо того з ким буде проживати їхня дитина.
10.03.2025 на адресу суду надійшов лист Виконавчого комітету Буської міської ради про неможливість надання висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 10.03.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримала поданий нею позов та вказала, що на даний час шлюб між нею та відповідачем розірвано, відповідач залякував її тим, що забере дитину та не буде давати можливості бачитися з сином. Через погіршення відносин з позивачем, змушена звертатись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом із нею. Позов просила задовольнити.
Представник ОСОБА_1 адвокат Савка Т.В. в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, та просив таку задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що відносно дружини домашнього насильства не вчиняв, хотів зберегти сім'ю, просив дружину не розлучатися. Не заперечив проти того, щоб син проживав разом із позивачкою, однак він хоче брати участь у його вихованні.
Представник відповідача - адвокат Дуліч - Рибій Ю.В. проти задоволення позову заперечила, вказавши, що третя особа не надала своєї позиції, спору між сторонами немає, бо відповідач не чинить перешкод у проживанні дитини разом з позивачкою.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, 10.03.2025 надіслав до суду лист, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника органу опіки та піклування.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Буським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) видно, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2020 (а.с.14).
Від спільного подружнього життя в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 23.01.2021 Буським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 15).
Як видно з акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , від 10.12.2024 складеного старостою Милятинського старостинського округу Буської міської територіальної громади Золочівького району Львівської області ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає в АДРЕСА_2 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_4 .. Будинок має хороші умови для проживання, облаштований, газифікований, електрифікований. Житлове приміщення має умови для проживання матері з дитиною. В будинку чисто, тепло та затишно. Дитина доглянута, має багато іграшок та технічних засобів для розвитку. Батько дитини за цією адресою не проживає (а.с. 17).
ОСОБА_1 за місцем праці характеризується позитивно, з вересня 2023 працює на посаді акушерки акушерсько-гінекологічного відділення, за час роботи в КНП «Буська ЦРЛ» показала хороші знання в роботі, дисциплінарних стягнень не має, що підтверджується характеристикою наданою КНП «Буська ЦРЛ» (а.с. 18).
Як видно з довідки про доходи виданої КНП «Буська ЦРЛ», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 становить 157870, 24 грн. (а.с. 20).
Згідно відповіді на запит адвоката Дуліч-Рибій Ю.В., наданої адміністрацією КНП «Буська ЦРЛ» №776 від 09.06.2025, ОСОБА_1 , 21.04.2025 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №70/К від 21.04.2025).
З довідки від 12.12.2024 виданої КНП «Буська ЦРЛ», вбачається, що ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталась до сімейного лікаря КНП «Буська ЦРЛ» з приводу захворювання дитини. Дитина доглянута, відповідає віковій нормі, активний, мовний розвиток задовільний. Батька при огляді дитини присутнього не було (а.с. 21).
Згідно довідки № 151 від 10.12.2024 виданої директором Закладу загальної освіти І-ІІІ ст. та дошкільної освіти с. Дідилів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний підрозділ ЗЗСО І-ІІІ ст.. с. Дідилів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області з 18.10.2023 (а.с. 22).
16.12.2024 Буським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.12.2024 до дня досягнення дитиною повноліття (а.с. 23-25).
Відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис строком на 10 діб у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства фізичного характеру відносно своєї дружини в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 , що підтверджується копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серія АА № 341640 від 08.12.2024 складеного поліцейським СРПП ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Кушинським В.П. (а.с. 26).
Згідно виробничої характеристики на водія автотранспортних засобів ПАТ «Львівське АТП-14630» ОСОБА_2 , виданої директором ПАТ «Львівське АТП-14630» В.В. Чайко 28.01.2025, ОСОБА_2 за час роботи в підприємстві зарекомендував себе з позитивної сторони. Порушень трудової і фінансової дисципліни не має. До виконання обов'язків ставиться сумлінно (а.с. 56).
Як видно з характеристики наданої старостою Дідилівського старостинського округу І. Максимець на ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_3 , за час проживання в селі, у Дідилівський старостинський округ письмові та усні скарги відносно поведінки останнього не поступали. Не являється порушником громадського порядку (а.с. 57).
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27.02.2025 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 16.07.2020 Буським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за актовим записом №54, розірвано (а.с. 92-94).
Згідно копії витягу з реєстру Буської територіальної громади №2024/011354949 від 19.09.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Згідно копії витягу з реєстру Новояричівської територіальної громади №2022/000835543 від 18.10.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 16).
Водночас, сторонами не заперечується та доводиться матеріалами справи, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично, станом на час розгляду справи судом, мати з дитиною перебувають у Республіці Польща з грудня 2024 року.
Згідно листа Виконавчого комітету Буської міської ради від 07.03.2025 №543, надати висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 неможливо, з огляду на те, що ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_4 перебувають за кордоном (а.с.77-78).
Розглядаючи даний спір, суд виходив з того, що такий виник між батьками та стосується місця проживання дитини.
За змістом ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав.
У ч.1 ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 160 СК Сімейного кодексу України, право батьків на визначення місця проживання дитини: місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За приписами частин першої-третьої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду по справі №310/3195/18 від 29.07.2020.
Суд звертає увагу, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України).
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 разом з малолітній сином ОСОБА_4 перебувають за кордоном, Органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Буської міської ради, надати об'єктивний висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 - неможливо.
З огляду на те, що такий висновок не є для суду обов'язковим, а суд має дотримуватися строків розгляду цивільних справ, суд розглядає справу на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідач у поданому відзиві та у наданих поясненнях не висловив заперечень проти того, щоб дитина проживала разом із матір'ю. Судом встановлено, що дитина фактично проживає разом із матір'ю, ця обставина також визнається відповідачем.
Заперечення відповідача та його представника щодо відсутності спору між батьками про місце проживання дитини та відсутність порушеного права позивачки як підставу для відмови у задоволенні позову, суд вважає необґрунтованими. Самі заперечення проти позову та відсутність укладеного між сторонами угоди щодо місця проживання та узгодженого порядку виховання дитини свідчить про наявність спору, який вирішується судом.
Відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.
Натомість у справі, яка розглядається, саме по собі пред'явлення позивачкою позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю та подальше заперечення відповідачем проти позовних вимог дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Суд наголошує на тому, що відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір'ю на момент пред'явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22.
Вирішуючи даний спір суд враховує, що хоча батьки мають рівні права щодо виховання дитини, проте з огляду на обставину розірвання шлюбу між батьками та проживання батька окремо від дитини, то місце проживання малолітнього ОСОБА_7 належить вирішити суду за правилами статті 161 СК України.
При вирішенні спорів між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Враховуючи, що позивачка займається вихованням малолітньої дитини, ОСОБА_4 , піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з матір'ю, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
При цьому, суд враховує те, що матеріали справи містять докази агресивної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копіє термінового заборонного припису серія АА № 341640 від 08.12.2024 складеного поліцейським СРПП ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Кушинським В.П. стосовно ОСОБА_2 , строком на 10 діб у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства фізичного характеру відносно своєї дружини в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 ( а.с. 26 ).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що батько дитини безсумнівно має відігравати важливу роль у житті та розвитку дитини ОСОБА_4 , має право та обов'язок піклуватися про його здоров'я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати. У даному випадку батько ОСОБА_2 не позбавляється можливості спілкуватися з дитиною та участі у його вихованні та утриманні. Позивач, як батько дитини, може реалізувати своє право шляхом досягнення нових домовленостей з матір'ю щодо встановлення часу спілкування з дитиною у позасудовому порядку або за судовим рішенням.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, з огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дитини, її вік, суд приходить до переконання визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 , позивачкою по справі, оскільки таке рішення не суперечитиме найкращим інтересам дитини, що не позбавляє батька ОСОБА_2 права та можливості особистого спілкування з сином, обов'язку брати участь в його утриманні та вихованні.
Тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини підлягає до задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1212,00 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись статтями 23, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: органу опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визначення місця проживання малолітньої дитини - задоволити повністю.
Визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1212,00 грн. (одну тисячу двісті дванадцять гривень нуль копійок) сплаченого судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області, місцезнаходження: 80500, Львівська область, Золочівський район, м. Буськ, площа 900 - річчя Буська, 1, код ЄДРПОУ 04056138.
Суддя У.І. Костюк