Справа № 446/1561/24
20.06.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
за участі секретаря судового засідання Новосад І.В.
учасники справи:
позивача ОСОБА_1 ;
представник позивача ОСОБА_2 ;
представниця відповідача ОСОБА_3 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Михальської Ольги Зіновіївни приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Дерев"янко Лідії Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
23.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Михальської О.З., приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Дерев'янко Л.М. про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 31.03.2021 між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_6 передав йому у власність 69713 грн, що є еквівалентом 2500 доларів США, які він зобов'язаний був повернути не пізніше ніж за два роки, тобто до 31.03.2023, сплативши 4 % за кожен місяць користування коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М. за № 624,за умовами якого в іпотеку передано належне позивачу майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . 09.06.2023 позивачу було надіслано вимогу про усунення порушень, в якій зазначено про необхідність виконання зобов'язань за договором позики, а саме сплатити суму основного боргу 91 425 грн. та відсотки в сумі 95 056 грн, на загальну суму 186 481 грн.. 28.07.2023 на підставі поданих документів за іпотекодержатилем ОСОБА_4 було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому 20.09.2023 між дарувателем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (обдарованою) був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Михальською О.З.. Вважає, що реєстрація права власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно є незаконною з огляду на порушення вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи вищевикладене просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на його користь квартиру загальною площею 37,3 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 .
23.07.2024 згідно протоколу розподілу судової справи, справа передана на розгляд судді Самсіну М.Л..
06.09.2024 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 28.11.2024.
16.10.2024 представником відповідачів адвокатом Поздняковим С.С. подано відзив на позовну заяву. Зокрема у відзиві представник відповідачів просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає про те, що відповідачем ОСОБА_4 при проведенні реєстраційної дії, на підставі Договору іпотеки та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки було вказано реальну вартість майна у довідці іпотекодержателя. Така вартість була вказана на підставі проведеного звіту про оцінку квартири суб'єктом оціночної діяльності. Також зазначив про те, що позивач сплачував відсотки за користування коштами, проте не повернув суму позики та порушив свої зобов'язання згідно Договору, а відтак у відповідача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.02.2025 справу передано судді Костюк У.І.
Ухвалою суду від 19.02.2025 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 02.04.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги та зазначив, що дійсно відчуження квартири відбулось незаконно, без його згоди з порушенням визначеного законом порядку. Розмір отриманих ним коштів в сумі 2000 доларів США не є співмірним із предметом іпотеки, крім цього ним частково було виконано зобов'язання та повернуто частину коштів. Згоди на відчуження належної йому квартири, через невиконання договору іпотеки він не давав, а тому вважає, що таке майно набуте ОСОБА_4 та згодом подароване відповідачці безпідставно.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала заявлений позов, просила його задоволити, оскільки вважає, що реєстрація права власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно є незаконною, оскільки реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулась за відсутності звіту про оцінку предмета іпотеки. Крім цього довідка іпотекодержателя щодо суми боргу не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 здійснював перерахунок коштів, що підтверджується квитанціями. Вказала, що оскільки ОСОБА_5 безвідплатно набула у власність квартиру АДРЕСА_1 в особи, яка не мала права його відчужувати у ОСОБА_4 , відтак власник - ОСОБА_1 має право витребувати її від добросовісного набувача.
У судовому засіданні представник відповідачів - ОСОБА_3 заперечив щодо заявлених позовних вимог, вказав, що ОСОБА_4 набув квартиру на підставі договору іпотеки, яку згодом, на підставі договору дарування подарував відповідачці, та на даний час за нею зареєстроване право власності на дану квартиру. Зіслався на поданий відзив, в якому вказав на безпідставність заявленої позовної вимоги та просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Як видно із витягу № 425 ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Судом встановлено, що 31.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики (а.с.8).
Згідно п. 1 Договору, ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_1 69713 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів за офіційним курсом Національного банку України з зобов'язанням повернути суму грошових коштів, що буде еквівалентом 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів за офіційним валютним курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення грошових коштів, не пізніше ніж через два роки з моменту укладення даного договору тобто до 31.03.2023. За кожен місяць користування грошовими коштами ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 4 (чотири) проценти від зазначеної суми. За домовленістю сторін виплата процентів за користування грошовими коштами здійснюється позичальником 31 числа кожного місяця.
З метою забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М. та зареєстрований у реєстрі за №624, за умовами якого в іпотеку передано належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).
Оскільки ОСОБА_1 порушив умови договору та не повернув суми позики 28.07.2023 за заявою ОСОБА_4 та поданих документів, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев'янко Л.М. було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за іпотеко держателем - ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №341100646 .(а.с.15)
20.09.2023 між ОСОБА_5 (обдаровуваним) та ОСОБА_4 (дарувателем) був укладений договір дарування вказаної квартири АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу із внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджено витягом від 21 вересня 2023 року (а.с.142-143), відповідно до умов якого, позивач у справі ОСОБА_5 набула право власності в на вищевказану квартиру, що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав від 21.09.2023 № 347389795.
Звертаючись до суду із позовом позивач вказує про те, що реєстрація права власності на належне йому нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 за іпотеко держателем - ОСОБА_4 , є незаконною з огляду на порушення вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).
Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Отже, на підтвердження наявності у нього суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння поза його волею, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначає про те, що реєстрація права власності на належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою ОСОБА_5 є незаконною, з огляду на порушення вимог чинного законодавства.
Зазначений висновок позивача є не правильним з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 310/2400/18, провадження № 61-21539св19, від 07 грудня 2022 року у справі № 522/18222/19, провадження № 61-6444св22 та у багатьох інших.
Крім цього відповідно до п. 5.1. статті 5 Договору іпотеки ОСОБА_4 мав право у випадках та в порядку передбачених таким договором та/або чинним законодавством України, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки-квартири.
Пунктом 6.1. статті 6 Договору іпотеки поміж іншого встановлено право відповідача як іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами позивача у разі невиконання чи неналежного виконання Договору позики.
Пунктом 6.2. статті 6 Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися одним із таких способів за вибором іпотекодержателя :1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених Договором іпотеки застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Згідно пункту 6.4. стаття 6 Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов'язання та/або умов договору іпотеки іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої зобов'язання, письмову вимогу про усунення порушення.
Пунктом 6.6.1. встановлено, що в разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Таким чином сторони іпотечного договору передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Згідно з частиною першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на час прийняття державним реєстратором рішення від 29 березня 2016 року), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 57 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Із наведеного слідує, що обов'язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (провадження № 11-474апп19) та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження№ 14-45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Судом встановлено, що 09.06.2023 на адресу іпотекодавця ОСОБА_1 іпотекодаржателем ОСОБА_4 було направлено вимогу про усунення порушень договору позики від 31 березня 2021 року. Відповідно до матеріалів справи поштове відправлення 13.06.2023 було отримано позивачем.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідачем ОСОБА_4 надсилалась вимога про усунення порушення від 09.06.2023, яка отримана позивачем ОСОБА_1 13.06.2023. Після отримання такої вимоги позивачу було надано більше ніж 30 днів для усунення порушень за взятими на себе зобов'язаннями. Проте, ОСОБА_1 у визначений строк не усунув порушення, шляхом сплати боргу, відтак у відповідача ОСОБА_4 виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також судом відзначається, що відповідачем ОСОБА_4 до проведення реєстраційної дії на підставі Договору іпотеки та застереження вимог кредитора була проведена оцінка щодо вартості майна, на підставі проведеного звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1 , суб'єктом оціночної діяльності-СПД ФОП ОСОБА_7 (а.с.56)
В подальшому відповідач ОСОБА_4 набув право власності на кватиру на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя передбаченого в укладеному між ним та позивачем договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М., зареєстрованого в реєстрі №624.
Разом із тим, на даний момент квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності відповідачки ОСОБА_5 , на підставі договору дарування квартири від 20.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Михальською О.З., зареєстрованого в реєстрі за № 746. Згідно вказаного договору відповідач ОСОБА_4 , який був власником квартири подарував ОСОБА_5 дану квартиру.
Установивши, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 відбулось без порушенням вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушень основного зобов'язання, суд приходить до висновку про законність подальшого відчуження майна на користь ОСОБА_5 ..
Відтак, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, необхідно відмовити.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Михальської Ольги Зіновіївни приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Дерев'янко Лідії Миколаївни про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити повністю.
Судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 969,00 грн. покласти на позивача.
Повний текст рішення складено 30 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя У.І. Костюк