Справа № 462/1490/25
30 червня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Байдали М. Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М. М., звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4384654 від 28.06.2021 року у розмірі 19 791,28 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що 28.06.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 4384654 про надання споживчого кредиту. Сума наданого відповідачу кредиту становила 6 000,00 грн. строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,90 % в день, згідно умов, визначених Кредитним договором строк кредиту може бути продовжено. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором про надання споживчого кредиту виконало повністю та надало їй кредит в сумі 6 000,00 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, натомість відповідач у строк взяті на себе зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 24.01.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, згідно з умовами якого відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором № 4384654. У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 10.01.2023 року було укладено Договір факторингу № 10-01/2023, згідно з умовами якого відступив ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за даним договором, тобто новим кредитором стало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Заборгованість відповідача за договором № 4384654 від 28.06.2021 року перед позивачем складає 19 791,28 грн. У зв'язку із наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
Відповідач у визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 28.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний договір споживчого кредиту № 4384654 /а.с. 17-21/.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 6 000,00 грн. строком на 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 «Пролонгація строку кредиту» цього договору.
Згідно п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Як вбачається із договору, сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: знижену процентну ставку - 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту та стандартну процентну ставку - 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту; у межах нового строку, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативною споживача.
У п. 1.8. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 9 420,00 грн. за стандартною ставкою та 6 018,00 грн. за зниженою ставкою.
28.06.2021 року відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту /а.с. 22-24/.
З розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4384654 від 28.06.2021 року вбачається, що загальна заборгованість відповідача станом на 10.01.2023 року становить 19 791,28 грн /а.с. 38-39/.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Як зазначається у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначається у ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 28.06.2021 року договір про надання споживчого кредиту, відповідач відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернув, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористалася процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання нею договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 24-01/22, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників, у т.ч. за договором № 4384654 від 28.06.2021 року, що укладено між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 /а.с. 40-45/.
У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у т.ч. за договором № 4384654 від 28.06.2021 року, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 /а.с. 46-51/.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 4384654 від 28.06.2021 року станом на 10.01.2023 року складає 19 791,28 грн., що включає в себе: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 680,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 15,28 грн. - 3% річних; 96,00 - інфляційні витрати.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відтак, оскільки умови договору від 28.06.2021 року № 4384654, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договорів факторингу перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
У разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-2 від 02.09.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатом Воронковим О. М., тарифів на послуги адвоката Воронкова О. М., заявки на надання юридичної допомоги № 20 від 01.01.2025 року та витягу з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року, встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги, зокрема: письмової (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовку аналітичної довідки щодо судової практики) - 3 000,00 грн. та складання позовної заяви - 6 000,00 грн.
Враховуючи наведене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає ч задоволенню у розмірі 9 000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4384654 від 28.06.2021 року у розмірі 19 791 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 28 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження : м. Київ, вул. Мечнікова, 3/офіс 306, ЄДРПОУ: 44276926;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.