Справа №522/3120/25
Провадження №2/461/1882/25
/заочне/
23 червня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» про розірвання договору про надання правничої допомоги та стягнення коштів,-
19.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ», в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить розірвати договір про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІГЛ», стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 10000 грн, що були сплачені за договором про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.08.2024 між ТОВ «ЛІГЛ» в особі директора Герасімова С. та нею укладений договір про надання правничої допомоги №06082403, предметом якого є послуги з надання юридичних консультацій, направлення адвокатських запитів, витребування довідок. Вона, як замовник за договором, виконала усі зобов'язання, а саме сплатила вартість надання послуг в сумі 10000 гривень згідно фіскального чеку ФК 2826071562. Разом з тим, відповідачем зі свого боку не вчинено жодних дій, направлених на виконання договору від 06.08.2024. На її телефонні дзвінки відповідала працівник відповідача на ім'я ОСОБА_2 та обіцяла якнайшвидше отримати всю необхідну інформацію по її справі. З грудня 2024 року контактний телефон ОСОБА_2 був не в мережі, лише один раз остання відповіла на її телефонний дзвінок та повідомила, що звільнилась з ТОВ «ЛІГЛ» і нічого більше з приводу виконання ТОВ «ЛІГЛ» укладеного з нею договору повідомити не може. Вона приїхала за місцем розташування офісного приміщення ТОВ «ЛІГЛ» в м. Одесі, а саме на вулицю Канатна, буд.130а, та виявила, що офіс зачинено. Сторонні люди повідомили їй, що ТОВ «ЛІГЛ» з грудня 2024 року за цією адресою не перебуває. Таким чином, відповідач порушив пункт 2.1.2. договору, за яким виконавець зобов'язується приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2. цього договору у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України а також іншими нормативно-правовими актами. Будь яких робіт на виконання договору відповідач не виконав. Крім того, останній порушив п.6.1. договору, відповідно до якого в разі зміни адреси перебування зобов'язаний був на протязі триденного терміну повідомити її про вказані зміни, але в передбачений термін не повідомив її, чим позбавив можливості вирішити питання розірвання договору та повернення коштів в досудовому порядку. Пунктом 4.3. договору передбачено, що термін дії договору повинен закінчуватись підписанням акта про надання юридичних послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, однак вона не отримала жодних послуг від відповідача, відповідно, не підписувала акт про надання послуг. 14.01.2025 вона звернулась з заявою до Відділу поліції №5 м. Одеси Одеського районного управління поліції №1 щодо неправомірних дій відповідача, перевірка якої проводиться до теперішнього часу працівниками поліції. 26.01.2025 вона направила на юридичну адресу ТОВ «ЛІГЛ» пропозицію щодо розірвання договору та повернення грошових коштів, однак лист повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання. Таким чином, вважає, що мають місце підстави для розірвання договору, оскільки відповідач ТОВ «ЛІГЛ» не приступив до виконання зобов'язань за договором, і з відповідача на її користь підлягають стягненню грошові кошти у сумі 10000 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2025 матеріали справи передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 справа розподілена судді Кротовій О.Б., того ж дня передана в провадження судді.
Ухвалою судді від 05.05.2025 позову заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
26.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення недоліків позивачем ОСОБА_1 , ухвалою судді від 30.05.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, 16.06.2025 подала до суду заяву, у якій просить розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задовольнити.
Відповідач ТзОВ «ЛІГЛ» не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні повторно, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки в судове засідання відповідач не повідомив та не подав до суду відзив на позовну заяву.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Судом встановлено, що 06.08.2024 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» було укладено договір про надання правничої допомоги №06082403.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно приписів ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до підпункту 1.1. зазначеного договору про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, виконавець приймає до виконання доручення замовника про надання юридичних послуг, а замовник зобов'язується оплатити послуги. Виконавець має право запрошувати третіх осіб (субвиконавців), види та об'єм послуг, які буде виконувати субвиконавець, виконавець визначає самостійно.
Характер та види юридичних послуг: юридична консультація, адвокатські запити до органів виконавчої влади, витребування довідок (підпункт 1.2. договору).
Згідно із пунктом 1.3. договору виконавець приступає до виконання робіт після отримання попередньо внесеної суми, зазначеної в п.3.1. цього договору, що становить 10000 грн.
До зобов'язань виконавця за договором про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, належить: після внесення замовником передплати в розмірі повної вартості послуг відповідно до п.п.3,1. та 3.2. цього договору: приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2. цього договору у повному обсязі, своєчасно і якісно керуючись чинним законодавством України, а також іншими нормативно-правовими актами, забезпечити конфіденційність відомостей, що стали відомими виконавцю у зв'язку з виконанням зобов'язань за цим договором; не розголошувати персональну (конфіденційну) інформацію про замовника без його згоди, за виключенням випадків, коли це необхідно для належного виконання зобов'язань за договором або в силу закону; виконавець не дає, а замовник не має права вимагати від виконавця запевнення і різні гарантії позитивного результату щодо юридичних послуг, що входять в предмет цього договору, крім гарантій сумлінного виконання своїх обов'язків з надання замовнику якісної юридичної (правової) допомоги; виконавець залишає за собою право приймати рішення про внесення змін в проект документів, складання закінченого варіанта документів, які вважає рівноцінними, якщо цим договором не передбачено інше (підпункти 2.1.1.-2.1.5. договору).
Як стверджує позивач, вона 06.08.2024 сплатила на користь ТОВ «ЛІГЛ» 10000 грн вартості послуг за договором про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи фіскальний чек від 06.08.2024 та інформаційну довідку про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» від 23.05.2025.
Позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання обумовлені договором, у зв'язку з чим 26.01.2025 остання звернулася до ТОВ «ЛІГЛ» із пропозицією розірвання договору та повернення сплачених коштів, однак така вимога залишена ТОВ «ЛІГЛ» без виконання.
Таким чином, предметом спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання правничої допомоги допомоги №06082403 від 06.08.2024 та наслідки такої бездіяльності.
Аналізуючи підстави звернення до суду та характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми матеріального права, які їх регулюють, суд вважає, що оспорюваний правочин за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою.
Разом з тим, згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Таким чином, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів». Наведене цілком узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі №191/2617/19.
Відповідно приписів ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.
В ухвалі від 14.01.2021 по справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагали від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ЦК України, зокрема, із договорів.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочених; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 зазначено, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19 та від 07.10.2021 у справі №904/2903/20.
Відповідно до підпункту 4.3. договору про надання правничої допомоги №№06082403 від 06.08.2024, факт надання послуг та термін дії цього договору закінчується підписанням акту про надання юридичних послуг, який є невід'ємною частиною цього договору.
Беручи до уваги те, що сторонами не було підписано акту про надання юридичних послуг, яким закінчується термін дії договору, такий є чинним на час звернення до суду з даним позовом.
Як стверджує позивач після підписання договору ТОВ «ЛІГЛ» не здійснило жодних дії на виконання зобов'язань за договором про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024.
Окрім того, підпунктом 2.3.6. зазначеного договору, встановлено обов'язок виконавця повідомляти замовника безпосередньо телефонним зв'язком (в т.ч. SMS), поштовим зв'язком з метою інформування про обставини справи, однак факту інформування ОСОБА_1 про стадію виконання умов договору під час судового розгляду встановлено не було.
Частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задоволити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з врахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Не зважаючи на приписи ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідач ТОВ «ЛІГЛ» станом на день розгляду справи не надав належних та допустимих доказів того, що він виконав вказані вище умови договору про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, натомість позивач стверджує про порушення зобов'язань відповідачем, який не приступив до виконання зобов'язань за договором, на підставі чого суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити та розірвати договір про надання правничої допомоги.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
В постанові Верховного Суду України від 17 січня 2024 року у справі №545/1272/22-ц викладений правовий висновок щодо того, що аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв'язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов'язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий покупцю у повному розмірі. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Верховний Суд України в постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17 дійшов висновку, що відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 06.02.2020 №910/13271/18, після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставного набутого майна за розірваним договором на підставі ст.1212 ЦК України.
Враховуючи, що позивач довела, що мають місце підстави для розірвання договору, оскільки відповідач не приступив до виконання зобов'язань за договором, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені нею грошові кошти в сумі 10000 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1937,92 грн.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» про розірвання договору про надання правничої допомоги та стягнення коштів - задоволити.
Розірвати договір про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) грн, сплачених за договором про надання правничої допомоги №06082403 від 06.08.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ» на користь ОСОБА_1 1937,92 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 27.06.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ», 79005, юридична адреса: м. Львів, вул. Під Дубом, буд.26а, фактична адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, офіс 318, код ЄДРПОУ 4161728, електронна пошта: leegcomp@gmail.com.
Суддя О.Б. Кротова