27.06.2025
ЄУН №337/3177/25
Провадження №2-о/337/165/2025
27 червня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.
за участю секретаря Роман Д.В.
розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення юридичного факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 звернулася до судуіз заявою, в якій просить Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Чернігівка, Бердянського району Запорізької області.
Заява мотивована тим, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і похований не кладовищі. Місцем проживання та настання смерті є смт. Чернігівка Бердянського району Запорізької область, яку було внесено до переліку територій, на яких ведуться бойові дії та які були тимчасово окуповані Росією, що було підтверджено оновленим переліком територій, затвердженим Міністерством розвитку громад та територій України. Оновлений перелік, який включав Чернігівку та інші населені пункти, був затвердженим наказом №376 від 28 лютого 2025 року Міністерства розвитку громад та територій України.
Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), відмовив видати свідоцтво про смерть її батька, посилаючись на те, що пред'явлені документи про смерть, які видані на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому їй відмовлено в державній реєстрації смерті.
Встановлення факту смерті її батька викликане необхідністю для отримання свідоцтва про смерть , встановленого законодавством України зразка, для реалізації в подальшому всіх належних їй прав та свобод громадянина
Ухвалою судді від 27.06.2025 року у справі відкрито окреме провадження і призначено до відкритого судового розгляду.
Заявниця ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі.
Заінтересована особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явилася, заяв не надала.
Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та представника заінтересованої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно до ч.1, 2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_1 від 15.11.1968 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.11.1989 року.
Згідно матеріалів справи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянами України.
На підтвердження смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Чернігівка Бердянського району Запорізької області, заявницею надано суду копію свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 09.03.2023 року, що видане незаконними органами (установами), які знаходяться на непідконтрольній державній владі України.
Також заявником надано суду копію світлини з місця поховання.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості отримати, відновити втрачені або знищені документи про це.
Станом на день розгляду справи, відповідно до переліку
територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України
від 28 лютого 2025 року N 376, смт. Чернігівка Бердянського району Запорізької області перебуває в окупації.
У постановах Верховного Суду від 29.03.2023 (справа № 753/8033/22, провадження № 61-1428св23), від 07.09.2022 року (справа № 759/5313/21, провадження № 61-20540св21) викладено таку правову позицію: питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці (рішення у справах «Лоізіду проти Туреччини», 18.12.1996, «Кіпр проти Туреччини», 10.05.2001, «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», 23.02.2016) - зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VІ державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
За умовами ст.4 цього Закону органами державної реєстрації актів цивільного стану є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Зареєструвати смерть ОСОБА_2 у відповідності до вимог діючого на території України законодавства, заявниця не має можливості. В позасудовому порядку встановити факт смерті заявниця також не може.
Суд враховує, що факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, та реалізації в подальшому всіх належних прав та свобод громадянина України.
Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявницею, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для задоволення заяви.
Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
На підставі ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. 294, 315-319, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Чернігівка, Бердянського району Запорізької області.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення невідкладно надіслати до виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складений 30.06.2025 року.
Суддя: І.Г.Кучерук