Справа № 331/1413/25
Провадження № 2/331/1507/2025
27 травня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, суми індексації заробітної плати та вихідної допомоги, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, суми індексації заробітної плати та вихідної допомоги.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 згідно наказу № 16-к від 22.02.2021 р. була прийнята на роботу у ПП ВКФ «Полімер» на посаду інженера-конструктора 1 категорії електротехнічного цеху. Відповідно до наказу № 105/1-к від 02.08.2021 р. ОСОБА_1 було переведено на посаду головного конструктора електротехнічного цеху. Наказом № 20-к від 28.01.2025 р. розірвано трудовий договір з ОСОБА_1 , 28.01.2025 р. за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Згідно довідки вих. № 27 від 03.03.2025 р., виданої позивачу ПП ВКФ «Полімер» невиплачена їй заробітна плата становить 180 052,76 грн. Враховуючи той факт, що ПП ВКФ «Полімер» починаючи з вересня 2024 року не виплачувало ОСОБА_1 заробітну плату, вбачає можливим стягнути з даного підприємства вихідну допомогу в сумі тримісячного середнього заробітку позивача, так як роботодавець порушив законодавство про працю, внаслідок чого ОСОБА_1 не мала засобів до проживання та була змушена звільнитися. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 296 044,69 грн., а саме: сума заборгованості заробітної плати - 180 052,76 грн.; сума індексації заборгованості з заробітної плати - 4 187,63 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку - 111 804,30 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми заборгованості.
Ухвалою суду від 13.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з'явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.02.2013 року, наказом ПП ВКФ «Полімер» № 16-к від 22.02.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера-конструктора 1 категорії електротехнічного цеху; наказом ПП ВКФ «Полімер» № 105/1-к від 02.08.2021 року ОСОБА_1 переведена на посаду головного конструктора електротехнічного цеху.
Наказом ПП ВКФ «Полімер» № 20-к від 28.01.2025 року, розірвано трудовий договір з ОСОБА_1 , головним конструктором електротехнічного цеху, 28.01.2025 р. за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (на підставі поданої заяви від 22.01.2025 р.).
Згідно із довідкою ПП ВКФ «Полімер» за вих. № 27 від 03.03.2025 р., ОСОБА_1 працювала в ПП ВКФ «Полімер» на посаді головного конструктора з 02.08.2021 р. по 28.01.2025 р. і їй невиплачена заробітна плата становить 180 52,76 грн., в т.ч. по місяцях: за вересень 2024 р. - 26 300,26 грн.; за жовтень 2024 р. - 30 000,74 грн.; за листопад 2024 р. - 30 000,74 грн.; за грудень 2024 р. - 28 696,36 грн.; за січень 2025 р. - 65 054,66 грн.
Відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ч. 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Разом з цим, з матеріалів справи, а саме довідки ПП ВКФ «Полімер» за вих. № 27 від 03.03.2025 р., вбачається, що відповідачем не виплачено в повному розмірі позивачу заробітну плату. Більше того, даною довідкою підтверджується той факт, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем із заробітної плати у розмірі 180 052,76 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з ПП ВКФ «Полімер» заборгованості із заробітної плати у розмірі 180 052,76 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення суми індексації заробітної плати, суд виходить з наступного.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.
Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників і визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Відповідно до розрахунку, що долучений до матеріалів справи представником позивача, індексація заробітної плати проведена за період з вересня 2024 року по січень 2025 року включно, і її розмір становить 4 187,63 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення індексації заборгованості з заробітної плати в розмірі 4 187,63 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення вихідної допомоги, суд виходить з наступного.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Суд звертає увагу, що виплата вихідної допомоги має обчислюватись згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100 (далі - Постанова).
Згідно з абзацом 1 п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Відповідно до довідки ПП ВКФ «Полімер» від 03.03.2025 р. заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2024 року становить 30 000,74 грн., за грудень 2024 року - 28 696,36 грн.
За таких обставин, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», та оскільки позивач виявила бажання звільнитись у січні 2025 року, для розрахунку вихідної допомоги слід брати середньоденну заробітну плату: 30 000,74+28 696,36/43 = 1365,05 грн.; середньомісячні робочі дні: 43/2 - 21,5 днів; середній заробіток за місяць: 1365,05 *21,5 = 29 348,57 грн.; вихідна допомога за 3 місяці: 29 348,57 *3 = 88 045,71 грн., тому вихідна допомога, яка має бути виплачена позивачу при звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України становить 88 045 грн. 71 коп.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв'язку і достатності, їх належність та допустимість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ПП ВКФ «Полімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, суми індексації заробітної плати та вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких підстав, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, суми індексації заробітної плати та вихідної допомоги - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість зі сплати заробітної плати в розмірі 180 052 (сто вісімдесят тисяч п'ятдесят дві) гривні 76 копійок.
Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму індексації заробітної плати в розмірі 4 187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) гривень 63 копійки.
Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку - 88 045 (вісімдесят вісім тисяч сорок п'ять) гривень 71 копійка.
Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Полімер» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 24, ЄДРПОУ 13606170) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Світлицька