Справа № 314/821/25
Провадження № 2/314/994/2025
22.05.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/821/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Мінстерство юстиції України про визнання права власності,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ДУ «СВК (№55)» Адрової І.М.,
представника третьої особи (в режимі відеоконференції) Шишлакової О.В.,
20.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що він з 20.02.2006 безперервно проходив службу в ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)».
У травні 2014 року на підставі рішеннявиконавчого комітету Вільнянської міської ради № 66 від 08.05.2014 ОСОБА_1 було видано ордер № 764/14 на право зайняття службового житлового приміщення площею 17.6 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 .
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з квартирами введено в експлуатацію в 2009 році. З моменту вселенні у зазначену вище квартиру позивач зареєстрований та постійно проживає в ній разом з дружиною ОСОБА_2 .
Позивач має намір здійснити процедуру належним чином оформлення права власності на дану квартиру.
22.12.2023 за № 7/12- 1836 ДУ «Софіївська виправна колонія» повідомила про те, що рішенням Вільнянської міської ради № 2 від 21.10.2012, житловий будинок по АДРЕСА_3 включено до складу майна територіальної громади м. Вільнянськ, у зв'язку з чим установа не є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 .
10.10.2024 виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області було винесено рішення № 814, яким виключено з числа службових житлових приміщень, однокімнатну квартиру, яка належить на праві власності Державі Україні в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , жилою площею 17,6 кв.м, в якій мешкає родина ОСОБА_1 , склад сім'ї 2 чоловіка: 1) ОСОБА_1 - квартиронаймач; 2) ОСОБА_2 - дружина.
Позивач стверджує, що ані ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 55), ні виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області не визнають ні за собою, ні за позивачем право власності на вищевказану квартиру, та не дають згоду на її приватизацію, а Департамент з питань виконання кримінальних покарань зазначає про він є некомпетентним у вирішенні цього питання, це спонукає звернутися до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 25.02.2025 провадження у справі відкрито, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
19.03.2025 відповідач ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» надіслав до суду відзив, в якому позовні вимоги позивача визнає та просить задовольнити позов у повному обсязі.
16.04.2025 представник відповідача - виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Є. Кошарний надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що виконавчи комітет Вільнянської міської ради не заперечує проти позову.
Ухвалою суду від 16.04.2025 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство юстиції України.
09.05.2025 від представника третьої особи - Міністерства юстиції України надійши письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідно до актів приймання-передачі від 21.10.2010 будинок разом з усіма технічними мережами переданий від ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» до комунальної власності Вільнянської міської ради та переданий на баланс КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області». З актів приймання-передачі основних засобів також вбачається передача Вільнянській міській раді паспорту БТІ, проєктно-кошторисної документації, виконавчої документації на вищезазначений будинок та будинкові мережі. Позивач не заявляє жодної позовної вимоги до Міністерства юстиції. Задоволення або відмова у задоволенні позовних вимог не впливатиме на права та обов'язки Міністерства юстиції України. Міністерство не вчиняло дій, які б породжували настання правових наслідків у формі виникнення, зміни чи припинення прав, свобод, обов'язків чи законних позича.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» Адрова І. М. просила суд задовольнити позовні вимоги, визнала їх у повному обсязі.
Представник третьої особи Міністерства юстиції України щодо розгляду справи покладалася на розсуд суду.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті Закону, Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Аналогічним чином питання обов'язків доказування та питання доказів регламентовано ст.81 ЦПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з квартирами введено в експлуатацію в 2009 році (копія акту готовності об'єкта до експлуатації, копія свідоцтва №0800000629 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правилам від 22 грудня 2009 року).
У житловому будинку по АДРЕСА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , згідно з рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 21.01.2010 №12, власником зареєстровано Державний департамент управління з питань виконання покарань та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2010 серії САС №914153, номер витягу 25588585 від 16.03.2010 з правом господарського відання Софіївської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№55).
У вищевказаний перелік квартир входить і квартира АДРЕСА_38 , де мешкає сім'я ОСОБА_1 .
У зв'язку зі службовою необхідністю установи в 2009 році за погодженням з Центральною житлово-побутовою комісією Державного департаменту України з питань виконання покарань було прийнято рішення Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради №246 від 31.12.2009 щодо надання статусу службового 11 квартирам в новозбудованому установою житловому будинку та закріплено їх за ДУ«Софіївська виправна колонія(№55)».
Рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради №246 від 31.12.2009 до числа службового житлового фонду установи було включено і квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі поданих установою документів винесено рішення виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 08.05.2014, яким вирішено видати ОСОБА_1 ордер на вселення у службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 17,6 кв. м. Склад сім'ї 1 чоловік.
08.05.2014 на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення № 764/14 на право зайняття службового жилого приміщення площею 17,6 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 , де мешкає разом із сім'єю.
Відповідно до довідки від 24.12.2024 № 10007.336/902, виданої АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про те, що списки на приватизацію за адресою: АДРЕСА_4 в банк не надходили.
Рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області від 10.10.2024 № 814 виключно із числа службових житлових приміщень однокімнатну квартиру, яка належить на праві власності Державі України в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею 17,6 кв. м, в якій мешкає родина ОСОБА_1 , склад сім'ї: ОСОБА_1 - квартиронаймач, ОСОБА_2 - дружина.
Відповідно до ч.3 ст.4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Виконавчий комітет Вільнянської міської ради попередньо погодив передачу сорокаквартирного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м.Вільнянськ листом від 25.08.2010 №04-06/646 та рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 26.08.2010 № 4.
Державний департамент України з питань виконання покарань погодив передачу сорокаквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м.Вільнянськ листом від 21.10.2010 №14-6025/Пд та листом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області від 01.11.2010 №1/12-3445.
На виконання Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», п.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває в повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», Вільнянська міська рада згідно з рішенням від 21.10.2010 №2 затвердила акт прийому - передачі завершеного будівництва житлового будинку вцілому по АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади м.Вільнянськ.
Рішенням Вільнянської міської ради від 21.10.2010 №2 житловий будинок вцілому по АДРЕСА_2 включено до складу майна територіальної громади м. Вільнянськ з 21.10.2010 та передано до Вільнянського міськкомунгоспу.
Згідно з п.6 рішення Вільнянської міської ради Запорізької області №2 Запорізькому МБТІ необхідно було оформити свідоцтво на право комунальної власності на об'єкт та провести його реєстрацію за територіальною громадою м. Вільнянськ в особі Вільнянської міської ради на сорока квартирний житловий будинок.
Державна установа «Софіївська виправна колонія (№55)» житловий будинок вцілому разом з квартирами по АДРЕСА_2 зняла зі свого балансу з 21.10.2010. До теперішнього часу квартири сорокаквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з даними реєстраційної служби обліковуються за Державним департаментом України з питань виконання покарань, який ліквідовано.
Власники квартир вищевказаного житлового будинку створили в 2012 році об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія - 55», що підтверджується наданою копією довідки АБ №. 418850 з ЄДРПОУ, та рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області від 09.02.2012 № 24, яким затверджено Статут ОСББ «Надія».
Реєстрація права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за територіальною громадою Вільнянською міською радою проведено 26 травня 2023 року на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020(справі № 908/9/20).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 значиться запис під реєстраційним номером 2742427223060 - сорокаквартирний п'ятиповерховий житловий будинок - об'єкт з описом: однокімнатних - 10, двокімнатних - 10, трикімнатних - 15, чотирикімнатних - 5, власником якого є орган місцевого самоврядування - Вільнянська міська рада; а під реєстраційним номером 29853200 значиться перелік із тридцяти чотирьох квартир: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , які включено в один цілісний об'єкт нерухомості, власником яких є держава України в особі Державного Департаменту України з питань виконання покарань на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.03.2010 серія САС №914153 (інформаційна довідка Державного реєстру речових прав від 20.06.2024 № 383640628).
Під реєстраційними номерами 29853841 та 29854550 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 значиться перелік із тридцяти чотирьох квартир: №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,16,18,20,21,22,24,26,27,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37,39,40, де згідно з записом «відомості про права власності відсутні».
Відповідно до інформаційної довідки від 24.06.2024 № 384054953 щодо права власності об'єкта - квартири АДРЕСА_1 у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про право власності відсутні.
Вільнянська міська рада Запорізької області з метою з'ясування власника квартир зверталася до Міністерства юстиції України та до Фонду державного майна України.
У листі Міністерства юстиції України від 24.05.2023 № 64812/43414.9.23/154 зазначено, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно право державної власності в особі Державного департаменту України з питань виконання покарань на зазначене у листі Вільнянської міської ради Запорізької області (від 16.03.2023 №02-02-12/164) квартири не зареєстровано.
Крім того, листом від 24.05.2023 №64812/43414.23/15.4 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань повідомлено Мін'юст, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 не перебуває на балансах державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» та державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)».
Листом Фонду державного майна України від 30.05.2023 №05/131-09063 повідомлено, що відомості про об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 від суб'єктів управління до Фонду з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися.
У державному реєстрі прав будівель, які знаходяться на балансі і оперативному управлінні Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», сорокаквартирний житловий будинок, а також квартири за адресою: АДРЕСА_2 відсутні, оскільки житловий будинок вцілому разом з квартирами знятий з балансу установи в 2010 році (копія наказу Міністерства юстиції України від 15.05.19 №1709/7 «Про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління»).
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.10 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.11 №1062 «Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби» створено Державну пенітенціарну службу України, яка є правонаступником Державного департаменту управління з питань виконання покарань.
Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.11 №480 визнано наказ Державного департаменту управління з питань виконання покарань від 09.07.08 №185 «Про затвердження Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів Державної кримінально - виконавчої служби України» таким, що втратив чинність та затверджено перелік нових найменувань органів, установ виконання покарань Державної пенітенціарної служби України. Установа перейменована з Софіївської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№55) в Софіївську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу України, а її правонаступником визначено Міністерство юстиції України.
Вказаною постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції, до складу якого увійшла Софіївська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби, у тому числі Управління Державної пенітенціарної служби в Запорізькій області. Одночасно утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, у тому числі Південно - Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, яке є правонаступником управлінь Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській, Донецької та Запорізької областей.
Згідно зі ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХII (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом ч. 3 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин , визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзаконом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючідокументи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов'язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.
Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права.
При цьому суд зазначає, що на теперішній час відсутні будь-які докази щодо належності квартири АДРЕСА_1 за будь-яким суб'єктом господарювання та відсутні докази набуття права власності на дану квартиру іншою особою та її державної реєстрації таких прав.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , окрім позивача, не може набути інша особа, оскільки майнові права на неї перейшли до ОСОБА_1 за рішенням виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 66 від 08 травня 2014 року.
Тобто, в цьому випадку вимога про визнання права власності заявлена на підтвердження реальності його існування.
Позивач має обґрунтовані та законні сподівання на реалізацію свого майнового права - отримання квартири у власність.
З цього приводу Верховний Суд у своїй постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 753/19997/19 провадження № 61-9229св22 зазначив: «У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «PineValleyDevelopmentsLtdandOthersv. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, № 10741/84).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «StretchvTheUnitedKingdom», заява N 44277/98).
У іншій справі (NKMv. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року по справі № 359/5719/17 вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб».
Подібна за змістом позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 757/24436/18, провадження № 61-12989св22.
Позов ОСОБА_1 спрямований на захист його права на квартиру, яке не визнається ні Міністерством юстиції України, ні Державною установою «Софіївська виправна колонія (№55)», ні виконавчим комітетом Вільнянської міської Ради.
При цьому, ОСОБА_1 обрав способом захисту визнання за ним такого права, що відповідає положенням статті 16 ЦК України.
Необхідність захисту майнового права ОСОБА_1 в судовому порядку в обраний ним спосіб відповідає критеріям застосування статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки за обставинами, які наведені вище він набув майнове право на квартиру, проте позбавлений можливості в позасудовому порядку оформити право власності на себе, через те, що Міністерство юстиції України, Державна установа «Софіївська виправна колонія (№55)» та виконавчий комітет Вільнянської міської ради Запорізької області не визнають за ним такого права та не дають можливості приватизувати вищезазначену квартиру.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин».
Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, а також те, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 не може бути здійснено у відповідності до ЗаконуУкраїни "Про приватизацію державного житлового фонду", суб'єкти господарювання та фізичні особи не зверталися щодо оформлення права власності на дану квартиру, крім ОСОБА_1 ніхто не може оформити право власності на квартиру, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не втрачалось право на проживання, використання для власних потреб даної квартири більше 11 років, він відкрито користується даним нерухомим майном на законних підставах, тому визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 буде ефективним способом захисту його порушеного права на власність.
Враховуючи, що позивач не заявляв про стягнення судових витрат з відповідачів, суд залишає за ним сплачений при поданні позовної заяви судовий збір.
Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 16, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 31, 317, 328, 392 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Металістів, буд.1, ЄДРПОУ 08563501), виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, 4, ЄДОРПОУ 04526963), третя особа: Міністерство юстиції України (місцезнаходження: м.Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 30.05.2025.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
30.05.2025