Справа № 308/7469/25
30 червня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.,
за участі секретаря судових засідань Камілли В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування рішення та визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що проявилася у неповідомленні ОСОБА_1 про прийняття постанови ВП № 77906446 від 25 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження; визнати протиправним і скасувати рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, викладеного у Постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 квітня 2025 року серії ВП № 77906446, про стягнення подвійного розміру штрафу з ОСОБА_1 , ухвалене без достатніх на це правових підстав.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2025 року у справі №308/19734/24, яка є предметом примусового виконання відповідачем, ухвалена з суттєвими порушеннями процесуального законодавства, а саме, неналежного повідомлення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також неповідомлення про результати розгляду цієї справи шляхом надсилання копії постанови суду.
Щодо бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, то така виразилася у неповідомленні боржника про відкриття виконавчого провадження. Також вважає незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 квітня 2025 року (серія ВП № 77906446), оскільки рішення про стягнення подвійного розміру штрафу з ОСОБА_1 ухвалене без достатніх на це правових підстав, оскільки законодавством не передбачену таку відповідальність особи, винної у порушенні митних правил за невиконання рішення суду про стягнення штрафу.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 30.06.2025 на 11 год.00хв. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Представник позивача Чабан Р.Л. 17.06.2025 подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити позов.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/19734/24 від 16.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 71706грн. 37 коп. з конфіскацією товару: легковий автомобіль марки «SKODA» моделі «OCTAVIA», кузов № НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
У постанові вказано порядок її оскарження, набрання законної сили та строк звернення до виконання. Також ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова Ужгородського міськрайонного суду №308/19734/24 від 16.01.2025 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 27.01.2025.
У своєму позові позивач вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 483 МК України, та притягнення його до адміністративної відповідальності за результатом розгляду цієї справи Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.
Позивача стверджує про відсутність підстав для стягнення подвійного розміру штрафу у порядку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2025 у справі № 308/19734/24, у зв'язку з чим вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, 16.01.2025 ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил був повідомлений належним чином, в тому числі шляхом направлення смс-повідомлень у додатку Viber, яке останнім було отримано.
19.05.2025 адвокат Руслан Чабан звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із запитом щодо надання інформації та підтвердження надсилання ОСОБА_1 постанови від 16.01.2025. З відповіді суду встановлено, що вказана постанова 10.02.2025 була надіслана ОСОБА_1 за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Щусєва, буд 5а, однак, була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
З огляду на викладене, доводи щодо незаконності постанови від 16.01.2025 у справі №308/19734/24 є такими, що не заслуговують на увагу, в силу ч.4 ст.78 КАС України.
Відповідно до ст.539 МК України штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.
У разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна (ст.540 МК України).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, після отримання постанови №308/19734/24 від 16.01.2025, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентиною Дмитрівною 25.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77906446.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02 червня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Судом встановлено, що постанова Ужгородського міськрайонного суду вступила в законну силу 27.01.2025 і була скерована для виконання в межах трьох місячного строку.
У позові ОСОБА_1 зазначає, що виконавець не повідомив його про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та, в порушення ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», не надіслав вказану постанову, не перевірив її отримання боржником.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Разом із цим факт порушення виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а є підставою для звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Даний правовий висновок, зазначений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №756/9582/14-ц (провадження №61-7463св19).
У розумінні ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентина Дмитрівна виконуючи постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2025 року у справі №308/19734/24 діяла в межах Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до чинного законодавства України, тому таку слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 78, 162, 262, 286, 293, 295 КАС України, ст.ст.539, 540 МК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування рішення та визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк,- залишити без задоволення.
Постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 квітня 2025 року серії ВП №77906446, винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентиною Дмитрівною, - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 30.06.2025.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник