Справа № 638/21724/24 Головуючий 1 інстанції: Малахова О.В.
Провадження №33/818/993/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
23 червня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю захисника Головко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Головко В.В. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Шевченківського районного суду м.Харкова від 08 травня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Цією постановою також відмовлено в клопотанні про закриття провадження у справі.
Як встановив суд, 03 листопада 2024 року о 21 годині 01 хвилин водій ОСОБА_1 у м. Харків, вул. Клочківська, 370, керував транспортним засобом Suzuki Kizashi, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Головко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів зазначає, що працівниками поліції порушений порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а щодо військовослужбовців встановлений спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, визначений ст.266-1 КУпАП. Звертає увагу на те, що працівниками поліції складено в односторонньому порядку акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не надали їх для підпису, що є неприпустимим. Вважає, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки через відеозапис неможливо встановити запах алкоголю з порожнини рота.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Головко В.В. повідомила, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Головко В.В. без участі ОСОБА_1 за обов'язковою участю його захисника.
В судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року захисник Головко В.В. підтримала доводи апеляційної скарги та окремо просила не позбавляти ОСОБА_1 прав, оскільки водійське посвідчення останньому потрібно для виконання службових обов'язків.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Головко В.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №165599 від 03 листопада 2024 року, в якому зазначено про те, що 03 листопада 2024 року о 21 годині 00 хвилин в м.Харкові, вул. Клочківська, 370, водій керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у відповідного лікаря фахівця відмовився. Зафіксовано на бодікамеру 475938. Своїми діями водій порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Дзержинський райсуд м. Харкова»; «Підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», де ОСОБА_1 зазначив свої пояснення, «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла): Підпис водія (особи) про отримання тимчасового дозволу: не видавалось»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 )
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту інспектора взводу №2 роти №6 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції, Головань Р., де зазначено, що під час несення служби у складі екіпажу 0314, 03 листопада 2024 року приблизно о 20 годині 10 хвилин було зупинено транспортний засіб Suzuki Kizashi, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 на посту СП Дергачі за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 370, за порушення ПДР було винесено постанову ЕНА 3405469 за ч.5 ст.121 КУпАП, п.п. 2.3 б ПДР України, в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Водієві ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест 6820 та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ м. Харків, вул. Ахієзерів, 18 А, на що водій неодноразово відмовився.
На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 165599 за ч.1 ст.130 КУпАП п.п. 2.5 ПДР України. Водія ОСОБА_2 відсторонено від керування транспортним засобом. Транспортний засіб на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.6).
Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд не проводився, у зв'язку з відмовою від проходження огляду (а.с.3,4).
У матеріалах справи також наявний відеозапис події від 03 листопада 2024 року за участю ОСОБА_1 (арк.5), з якого вбачається, що у темну пору доби на стаціонарному блокпості працівники поліції зупиняють автомобіль та повідомляють, що водій та пасажир не пристебнуті пасками безпеки. Працівник поліції просить водія надати посвідчення водія. Водій повідомляє, що він громадянин України, мешкає у м. Дергачі та називає ключове слово для пропуску та надає посвідчення. Працівник поліції повідомляє, що у них не має бази для перевірки, а водій знаходиться в цивільному одязі. Водій пред'явив посвідчення водія у застосунку Дія. Ним виявився ОСОБА_1 . Пасажир автомобіля повідомляє, що вони діючи військові. На запитання поліцейського, ОСОБА_1 повідомив, що в автомобілі не має вибухових речовин тощо. Під час спілкування з водієм, працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці (різка зміна настрою), різкий запах алкоголю, порушення мови, порушення координації рухів. На питання поліцейського, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній повідомив, що не вживав. Водій просить, щоб його відпустили додому. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Драгер, або у відповідному медичному закладі, а також роз'яснили наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 поводить себе дуже агресивно, емоційно на все реагує та розмовляє у підвищеному тоні. Працівники поліції повідомляють, що у разі подальшої такої поведінки ОСОБА_1 , відносно нього буде застосована фізична сила та спеціальні засоби. Водій повідомив, що він приїхав з Покровська одним днем, зустрів друзів, випив 150, та їде додому, якщо приїде ВСП, йому буде дуже погано. Працівники поліції повідомляють, що вони не знають хто він, оскільки перебуває в цивільному одязі і вони з ним спілкуються як з водієм. Працівники поліції ще раз пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а також роз'яснюють, що у разі подальших таких дій водія, вони будуть розцінюватися як відмова від проходження огляду. ОСОБА_3 о 22 год. 55 хв. повідомляє, що він не буде проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Працівники поліції роз'яснюють ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також повідомляють, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а також те, що його відсторонено від керування транспортним засобами. Крім того, водію повідомляють, що прийнято рішення щодо складання адміністративного матеріалу за не користування засобами пасивної безпеки, за що передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі 510 гривень, який необхідно сплатити в термін 15 днів, а оскаржити в термін 10 днів. ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що з ними він не буде розмовляти поки не приїде ВСП.
Крім того, з відео вбачається, що на місце події о 21 годині 12 хвилин приїхало ВСП. Зі слів поліцейського стало відомо про те, що співробітник ВСП спілкувався з водієм і він не встановив, що водій є військовий, оскільки він перебував у цивільній одежі та автомобілі.
Працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 з постановою, яку він отримав, а також із протоколом про адміністративне правопорушення, у якому він зазначив свої пояснення.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду.
Згідно відеозапису події, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер, так і в медичному закладі, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися, тобто вони не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, відсутні, вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку, чим порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан сп'яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах
За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису, 03 листопада 2024 року водій ОСОБА_1 в м.Харкові, вул. Клочківська, 370, керував транспортним засобом Suzuki Kizashi, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, тобто поза межами військової частини. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він є власником вказаного транспортного засобу.
Разом з цим, будь-яких повідомлень про те, що ОСОБА_1 виконує відповідне завдання працівникам поліції він не висловлював. Навпаки, згідно відеозапису події, просив дозволити йому доїхати додому.
За таких обставин посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, то огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб'єктивним та необґрунтованим.
Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку.
Отже, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
Доводи сторони захисту про те, що з відеозапису неможливо встановити запах алкоголю з порожнини рота, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп'яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .
Поряд із цим, працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; порушення мови; порушення координації рухів (арк.1).
Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд, відповідно до ч.7 Інструкції, проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
З відеозаписів події вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або у відповідному медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.
Зазначене беззаперечно свідчить про обґрунтованість встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та направленні на огляд водія, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про наявність у матеріалах справи направлення особи на проходження обстеження щодо стану сп'яніння, які не були йому вручені, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17 грудня 2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, п. 13 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу - має бути долучено до матеріалів адміністративного провадження.
Таким чином, наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія на стан алкогольного сп'яніння та акту огляду на стан сп'яніння, не впливає на кваліфікацію ОСОБА_1 правопорушення, оскільки наявність зазначених документів має правове значення для лікаря медичної установи, який у цьому випадку повинен провести медичний огляд.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, тому, складання та долучення до матеріалів справи направлення є недоцільним.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП, молодшого лейтенанта поліції, ОСОБА_5 , згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП 03 липня 2001 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 (арк.2), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Що стосується доводів сторони захисту щодо не позбавлення права керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки він є діючим військовослужбовцем і водійське посвідчення останньому потрібно для виконання службових обов'язків, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами. Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення. Будь - якої можливості накладення більш м'якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки з ознаками алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази, апеляційний суд визнає такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.
Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Головко В.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков