Єдиний унікальний номер 727/784/25
Номер провадження 2/725/387/25
19.06.2025 року
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказувало, що 04.01.2024 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачкою укладено кредитний договір №00-10818291 в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідачка ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомилася з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після чого добровільно без примусу чи тиску ОСОБА_1 заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалася на Сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказувала свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Зазначав, що позичальник ознайомлюється із запропонованими в паспорті споживчого кредиту умовами кредитування та у разі згоди із ними, підписує його шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
При цьому, вказував, що електронний підпис одноразовий ідентифікатор 62319 відправлено 04.01.2024 року о 20:45:02 на номер телефону ОСОБА_1 , та введено нею 04.01.2024 року о 20:45:16, що підтверджується Розділом 8 Кредитного договору та довідкою про ідентифікацію боржника.
Таким чином, договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Крім того вказував, що відразу після вчинення дій ОСОБА_1 , 04.01.2024 року ТОВ «Качай Гроші» ініціювало переказ коштів згідно договору №00-10818291 від 04.01.2024 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Качай Гроші».
Разом з тим, всупереч умовам договору №00-10818291 від 04.01.2024 року, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 21 930 грн. 00 коп., з яких: 5 250 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 16 680 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Також зазначав, що 22.01.2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ ТОВ «Макс Кредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
16.08.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
При цьому, згідно реєстру боржників до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21 930 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, посилаючись на вищевказане та умови договору, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №00-10818291 від 04.01.2024 року у розмірі 21 930 грн. 00 коп., з яких: 5 250 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту, 16 680 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., а також судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Представник позивача Євтушенко Д.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав зазначених ним у письмовому відзиві. Зокрема, заначав, що заборгованість за тілом кредиту визначена позивачем у розмірі 5250 гривень, однак кредитний договір із ОСОБА_1 було укладено на суму 5000 гривень, та будь-яких доказів збільшення кредитного ліміту суду не надано. Також, представником позивача до позову будь-яких доказів на підтвердження сплати грошових коштів за придбання боргових зобов'язань за договором факторингу, укладеним мідж ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» , а також між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС». Отже, вважає, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату, зважаючи на відсутність даних про сплату сум фінансування в обумовлених договорами факторингу між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит», між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» розмірі, відсутні підстави для висновку про належність виконання факторами своїх фінансових зобов'язань за факторами факторингу №22-01/2024 від 22 січня 2024 року та №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, а також про відсутність права вимоги у позивача за кредитним договором.
Також, вказував, що комісія за надання кредиту в розмірі 250 грн., є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, кредитодавцем у договорі не зазначено, які послуги надаються за комісію пов'язану з наданням кредиту. За таких обставин, вважає, що положення договору кредитної лінії від 04.01.2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 250 грн., є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 250 грн. Щодо розміру нарахованих процентів зазначав, що договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ, яким внесено змін до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 2,4% починаючи з 23 квітня 2024 року є нікчемними. Також, звертав увагу суду на те, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7 000 грн., а також витрачений на надані послуги час 6 годин є завищеними та належним чином не обгрутнованими, що суперечить принципу розподілу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.01.2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10818291 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.17-21).
Відповідно до умов вищевказаного договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5000 грн. 00 коп. на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту Позичальника, емітовану банком України.
Так, відповідно до п.1.1. Договору, Кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договорам, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.1.5 договору, за надання Кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 250.00 грн. Позичальник доручає Кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми Кредиту, що підлягає перерахуванню Позичальнику згідно Договору.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
При цьому, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уклавши договір №00-10818291 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважає зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому, на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, слід вважати, що ОСОБА_1 , підписавши Кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора, була обізнана з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.
Крім того, судом встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, надавши кредит відповідачці, що підтверджується довідкою АТ «Сенс Банк» про зарахування коштів на картку ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн(а.с.47).
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статями 526,530,610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином своїх зобов'язань за договором не виконала, у зв'язку з чим, у неї виникла заборгованість за кредитним договором (а.с.69).
Однак, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що у справі відсутні докази на підтвердження права вимоги позивача за вищевказаним кредитним договором, а саме відсутні докази здійснення оплати за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 року, як і за іншими договорами факторингу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс».
Зокрема, судом вставнолено, що 22.01.2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №22-01/2024(а.с.98-102).
Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту суму Фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Під правом вимоги розуміються всі права вимоги Клієнта до Боржника за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення Прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості Кредитора, щодо виплати суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або настане в майбутньому згідно умов укладених між Клієнтом та Боржником договорів.
Крім того, як вбачається із п.4.7.3 договору факторингу, фактор має право здійснювати наступне відступлення Прав Вимоги на користь третіх осіб виключно за згодою Клієнта до сплати Суми фінансування Клієнту. Після передачі Суми фінансування Клієнту Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги, а відповідно до п.11.3 цього ж договору факторингу договір вважається розірваним у випадку невиконання/неналежного виконання Фактором зобов'язань передбачених п.3.1. договору факторингу та/або п.4.6 договору факторингу.
Однак з долучених до матеріалів справи доказів не можна встановити чи були Фактором належним чином виконані умови договору факторингу щодо сплати суми фінансування клієнту - ТОВ «Качай гроші» і який зміст цих умов (сума фінансування, що підлягала сплаті, строки сплати, тощо), оскільки в електронній копії письмового доказу долученого до матеріалів справи, а саме у Розділі 3 «порядок розрахунків сторонами» Договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 року відсутні будь-які дані, а саме текст пунктів зазначеного розділу закрито при копіюванні/скануванні), відповідно суд немає можливості дослідити умови, передбачені зазначним розділом договору.
Крім того, договір вважається розірваним у випадку невиконання/неналежного виконання Фактором - ТОВ «МАКСКРЕДИТ» зобов'язань, передбачених п.3.1 договору факторингу та/або п.4.6 договору факторингу.
Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Крім того, в матеріалах спраив відсутні належні та допустимі докази на підтвердження оплати фінансування Фактором на користь Клієнта згідно договору факторингу №22-01/2024 від 22 січня 2024 року, а тому не можливо встановити ту обставину, чи існували зобов'язання сторін за цим договором станом на дату укладення між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року та, відповідно, чи набуло ТОВ «Макс Кредит» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором і чи мало воно юридичну можливість передати це право вимоги позивачу і чи зрештою набув позивач право вимоги до відповідачки за Кредитним договором на підставі вищезгаданих договорів факторингу.
Також судом встановлено, що 16.08.2024 року між ТзОВ «Фінансова Компанія «Ейс» та ТзОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого до ТзОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги(а.с.110-114).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 року, тому суд вважає, що у зв'язку саме з цією обставиною позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Макс Кредит», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс». До того ж не надано суду й доказів оплати й за договорм факторингу від . 16.08.2024 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:
47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Таким чином, наявні у справі реєстри прав вимог, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за договором факторингу.
Отже, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору належними і допустимими доказами представником позивача не доведено своє право вимоги до відповідача.
Згідно вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу), покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи те, що суд прийшов до переконливого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, відсутні і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352,354,355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.