Справа № 646/6294/25
Провадження № 2-о/646/116/2025
30 червня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді - Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання Машко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Степанян Лариси Валеріївни, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Степанян Лариси Валеріївни, звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, в обґрунтування якої зазначила, що мама чоловіка заявниці - свекруха ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з тим, що свекруха заявниці померла на тимчасово окупованій території, видане лікарське свідоцтво про смерть не має юридичної сили та заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть, яке є легітимним на території України - ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 . Встановлення факту смерті необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та відповідної реєстрації у встановленому законом порядку.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 27.06.2025 року провадження у справі відкрито.
Заявник та її представник в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмову заяву, згідно якої просять суд розглянути справу у їх відсутність, вимоги заяви підтримують та просять суд їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судового виклику в електронний кабінет.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення заяви з таких підстав.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Частиною 1 статті 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 14 червня 2021 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зроблено актовий запис №192. Прізвище після державної реєстрації шлюбу жінки « ОСОБА_5 » (а.с.6).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження, виданого 31 липня 1969 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 977 ( а.с.5).
Копією паспорту серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 15.07.1998 року (а.с.8-10).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що мовою оригіналу : «Северодонецким городским отделом записи актов гражданского состояния департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Луганской Народной Республики» зроблено відповідний запис №824 ( а.с 7).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
За положеннями частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
За статтею 315 ЦПК України в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у відповідності до ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" Сєвєродонецький район Луганської області з 07.11.2014 віднесений до вказаного переліку громад.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин вбачається обґрунтованість заяви та можливість встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення в частині встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає негайному виконанню на підставі ст.430 ч.1 п.8 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 23, 76, 81, 90, 258, 259, 263, 264, 273, 293, 294, 315, 317, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Степанян Лариси Валеріївни, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Донецьк, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк), Луганська обл.
Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) невідкладно надіслати рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua
Суддя Б.М.Чорна