Справа 635/3386/25
Провадження 2/635/4024/2025
23.06.2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Чуприни О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування,
05.05.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача Національного антикорупційного бюро України 1 000 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що 14.02.2022 року він звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 КК України. До заяви він додав докази, що підтверджують викладені ним у заяві обставини. Проте НАБУ відомості до ЄРДР відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України не внесла. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2022 року задоволено його скаргу та зобов'язано НАБУ внести відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 14.02.2022 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, вважає, що суд підтвердив факт незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування. Зазначене гарантує йому право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю. Зазначив, що його морально пригнічує та завдає моральних страждань, що посадова особа НАБУ ігнорує надану ним присягу та порушує закон, що змушує його витрачати зусилля для поновлення прав через суд. Крім того сильні душевні страждання йому завдає те, що в той час, як люди гинуть кожного дня, державні посадовці, знаходячись в набагато безпечнішому місці, ніж бійці ЗСУ, отримуючи заробітну плату, набагато більшу ніж пенсія позивача, зовсім не піклуються про інтереси держави.
Ухвалою суду від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
29.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що Національне бюро підтверджує факт належної реєстрації заяви позивача про вчинення кримінального правопорушеня та її розгляду уповноваженими особами відповідно до встановленого законом порядку. Рішення щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань приймалося на підставі всебічного, повного та об'єктивного аналізу наданих позивачем матеріалів. Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2022 року у справі №760/3968/22 суд задовольнив скаргу позивача та зобов'язав службову особу Національного бюро внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Після набрання законної сили вищезгаданою ухвалою слідчого судді Національне бюро у встановлений судом строк виконало зазначену ухвалу шляхом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення під номером кримінального провадження 52022000000000111, про що позивача було належним чином повідомлено з врученням відповідного витягу. Позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди у сумі 1 000 000 гривень у контексті критеріїв, визначених абзацом 2 частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України. Натомість зазначена сума базується виключно на його особистих припущеннях щодо можливого порушення закону службовою особою Національного бюро. Відсутність конкретних доказів і обґрунтувань унеможливлює визнання заявленої суми обґрунтованою. Враховуючи зазначене, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що самі факти винесення слідчим суддею ухвал про зобов'язання відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати розслідування, а також про скасування постанови про закриття кримінального провадження є не достатніми для застосування наслідків цивільно-правового характеру делікту. Права ОСОБА_1 у зв'язку із невнесенням уповноваженою особою відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його зверненням від 14.02.2022 були відновлені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2022 у справі № 760/3968/22, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. Зазначає, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду Києва від 28.04.2022 р. не встановлено ознак протиправної поведінки у діях Національного бюро. Таким чином, зважаючи на викладене, Національне бюро не вчиняло жодних протиправних діянь, які б могли свідчити про заподіяння моральних чи фізичних страждань позивачу, а отже і могли слугувати достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, як і не обґрунтовано, які саме негативні наслідки настали для нього внаслідок не розгляду його заяви уповноваженою особою Національного бюро. Усі доводи позивача щодо наявності у нього моральних страждань та інших негативних наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними та допустимими доказами. На підтвердження моральних страждань позивачем не надано жодних доказів, які могли б підтвердити вищевказане. Так само, позивачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю, яка виразилася у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, та настанням шкоди. Позивач не обґрунтував наявності усіх складових елементів цивільного правопорушення, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Національного бюро та моральною шкодою. Доводи позивача в цілому зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися (не приймались) посадовими особами Національного бюро у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Крім того, заявлена ОСОБА_1 сума моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень очевидно не відповідає характеру порушення, яке нібито на думку позивача спричинило йому моральні страждання, та не відповідає засадам розумності та справедливості.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Зазначив, що гарантування відшкодування йому моральної шкоди встановлено висновком Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 р. по справі № 522/22008/15.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 14.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Національного антикорупційного бюро України, в якій просив внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України.
В зв'язку з невнесенням НАБУ відомостей до ЄРДР за заявою позивача останній звернувся зі скаргою до Солом'янського районного суду міста Києва на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.04.2025 року скарга ОСОБА_1 була задоволена. Зобов'язано службову особу Національного антикорупційного бюро України, до компетенції якого входить внесення відомостей до ЄРДР, не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначені у заяві від 14.02.2022 р., поданій ОСОБА_1 до НАБУ.
Звертаючись до суду з позовом, позивач указував, що внаслідок неправомірних дій, органу, що здійснює досудове розслідування, йому завдано моральної шкоди.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно з вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Зазначена позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24).
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 також зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок (як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, причинний зв'язок між діями посадових осіб НАБУ та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. Обгрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, позивач посилається лише на наявну судову практику, не зазначаючи обставин та доказів завдання моральної шкоди невнесенням відомостей до ЄРДР саме йому.
Суд також зазначає, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Факт того, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва зобов'язано уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою позивача, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю НАБУ, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.
Права позивача у зв'язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.
Крім того, позивач у своєму позові не навів та в судовому засіданні не обґрунтував, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності завданої моральної шкоди, протиправності діяння його заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи підлягає компенсації за рахунок держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.06.2025 р.
Суддя О.М. Якішина