Справа № 645/3755/25
Провадження № 2-з/645/19/25
30 червня 2025 р. м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В.., розглянувши заяву представника позивача адвоката Лехкар Оксани Василівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 94361,00 грн. (дев'яносто чотири тисячі триста шістдесят одну гривню) компенсації вартості 1/2 частки легкового автомобіля Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова (головуючий суддя Лисенко О.О.) від 24.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі. У задоволенні клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відмовлено. Вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено відкрите підготовче засідання.
27.06.2025 року до суду від представника позивача - адвоката Лехкар Оксани Василівни, через систему «Електронний суд», надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на легковий автомобіль Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований 28 жовтня 2023 року за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); надіслати примірник ухвали про забезпечення позову для негайного виконання до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в м. Києві (вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011, 044-374-63-41 info_kyiv@hsc.gov.ua), який здійснював реєстрацію транспортного засобу.
В обґрунтування клопотання представник позивача посилається на те, що предметом цього спору є стягнення компенсації вартості 1/2 частки легкового автомобіля, тому суду важливо визначити справедливу ринкову вартість спірного автомобіля, а отже, у позивачки і у суду повинна існувати можливість встановити його дійсну вартість, якщо відповідач буде заперечувати ту вартість, яку зазначила позивачка (тобто здійснити оцінку, переоцінку, призначити експертизу, тощо). Застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивачки дійсно порушеними. Накладення арешту на спірний Автомобіль забезпечить неможливість його подальшого відчуження/обтяження, що сприятиме розгляду справи у розумні строки, та до винесення рішення по справі забезпечить ефективний захист процесуальних прав позивачки, оскільки за умови зміни власника буде утруднено визначення дійсної вартості автомобіля та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прави позивача та необхідність їх захисту).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2025 року визначено склад суду : головуючий суддя Лисенко О.В.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.06.2025 року, на підставі рапорту помічника судді Лисенко О.О. - Андрієвської О., у зв'язку з перебуванням судді Лисенко О.О. у щорічній відпустці з 30.06.2025 року по 29.07.2025 року, призначено провдеення повторного автоматичного розподілу судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 року, визначено склад суду: головуючий суддя Спесивцев О.В.
Розглянувши заяву про забезпечення позову і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно.
За змістом зазначених норм убачається, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Такий правовий висновок викладений у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з'ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, щодо якого інша сторона просить вжити заходи забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що предметом позову є вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94361,00 грн. (дев'яносто чотири тисячі триста шістдесят одну гривню) компенсації вартості 1/2 частки легкового автомобіля Volkswagen Golf 2002 р.в., VIN НОМЕР_1 , колір сірий хетчбек, державний номер НОМЕР_2 .
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, підставами для її подачі, є припущення позивача про вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного йому майна, що, на думку позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Крім того, заявником не наведено обґрунтувань того, яким чином незабезпечення позову може реально утруднити або унеможливити виконання рішення про стягнення боргу, які дії відповідача свідчать про його наміри відчужити майно або навмисно уникнути цивільної відповідальності.
Враховуючи зазначене, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Лехкар Оксани Василівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено положенням Цивільного процесуального кодексу.
Ухвал, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Спесивцев