30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 645/49/23
провадження № 51-2428ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на вказане судове рішення, де стверджує про наявність підстав до його скасування, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
За приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що 25 березня 2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду вкотре надійшла заява захисника - адвоката ОСОБА_6 про відкладення судового засідання, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю обвинуваченого. З додатку до заяви, вбачається, що 24 березня 2025 року обвинувачений був направлений на консультацію хірурга з діагнозом - «біль після падіння», просив судовий розгляд за їхньої відсутності не проводити. Обговоривши питання про можливість проведення судового засідання, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти розгляду справи за вказаних обставин, та враховуючи, що адвокатом ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 були неодноразово заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з їх хворобою, а саме: 20 червня та 31 жовтня 2024 року, 27 лютого 2025 року, а підтверджуючих даних до суду жодного разу не надано, суд визнав причину неявки сторони захисту не поважною, а їхню поведінку - зловживанням своїми процесуальними правами. На переконання прокурора, своїм рішенням суд апеляційної інстанції порушив право сторони захисту на участь в судовому засіданні під час апеляційного провадження та представлення своєї позиції відповідно до ст. 42 КПК.
Разом з тим у касаційній скарзі прокурор не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції, враховуючи, що питання про можливість проведення судового засідання за відсутності сторони захисту було предметом обговорення в апеляційному суді, не вказує, які норми процесуального закону порушено судом апеляційної інстанції. Також прокурор не наводить мотивів, чому не підлягають застосуванню норми закону, на які послався апеляційний суд, обґрунтовуючи можливість проведення судового засідання за відсутності сторони захисту, та чому не підлягають врахуванню правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 592/9605/21 (провадження № 51-3954км24), які апеляційний суд взяв до уваги при прийнятті рішення.
Таким чином, доводи касаційної скарги мають узагальнений характер та формальні твердження про незгоду з висновками апеляційного суду без конкретного обґрунтування того, яких положень процесуального закону цим судом недотримано, не спираються на обґрунтування конкретних порушень норм КПК.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що відображено в приписах ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК, а тому не може самостійно відшуковувати відповідні підґрунтя для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3