Справа № 202/3873/25
Провадження № 2/202/2990/2025
30 червня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.04.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 136410 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» надало позичальнику кредит в розмірі 6 945 грн. строком на 70 днів зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитом.
Всупереч умов Договору № 136410 від 07.04.2024 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим в неї виникла заборгованість в розмірі 12 667, 10 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 945 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом 5 321, 10 грн., комісії за кредитним договором 401,00 грн.
10.10.2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 136410 від 07.04.2024 року.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 136410 від 07.04.2024 року в розмірі 12 667, 10 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, натомість у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у встановлений судом строк не скористалася правом на подання відзиву на позов чи зустрічного позову , будь - яких заяв/клопотань до суду від неї не надходило.
При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.04.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 136410 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 6 945 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000, 40 грн на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1 944, 60 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 1 944, 60 грн, що нараховується та підлягає оплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 28,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 07.04.2024 року (дата надання кредиту) по 16.06.2024 року. Строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів, комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати зазначені у графіку платежів. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 7 270, 70 грн. Денна процентна ставка складає 1, 4956 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 637 178, 55 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту складає 14 215, 70 грн. (п. 2.2.1 - 2.9.1 договору)
Договір підписано ОСОБА_1 ідентифікатором 59028033.
ОСОБА_1 підписавши даний договір, засвідчила що до укладення договору отримала та ознайомилася з індивідуальною частиною договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів у позику тому числі і на умова фінансового кредиту (п. 1.2 договору).
Договір про споживчий кредит (публічна частина), в редакції, що діє з 01.04.2024 року, затверджений наказом ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» № 14-од від 29.03.2024 року, Правила надання коштів у кредит, затверджені наказом ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» № 13-од від 29.03.2024 року, з умовами яких ознайомилася відповідач та в редакції яка діяла на час укладення договору 07.04.2024 року, містяться в матеріалах справи.
У день укладення договору ОСОБА_1 ознайомилася з графіком платежів за кредитним договором, підписала його за допомогою одноразового ідентифікатора, а також підписала за допомогою одноразового ідентифікатора та ознайомилася з паспортом споживчого кредиту.
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
07.04.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 кошти в сумі 5 000, 40 грн згідно з кредитним договором № 136410 від 07.04.2024 року, що підтверджується довідкою № 3.
10.10.2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року Реєстру прав вимог № 1 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 136410 від 07.04.2024 року в загальному розмірі 12 667, 10 грн.
Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 року та платіжною інструкцією № 4484 від 11.10.2024 року, яка свідчить про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним договором факторингу.
Всупереч умов Договору № 136410 від 07.04.2024 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 12 667, 10 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 945 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом 5 321, 10 грн., комісії за кредитним договором 401 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України)
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно пункту 1 частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», правонаступником якого є позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» свої зобов'язання за договором про споживчий кредит № 136410 від 07.04.2024 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договору про споживчий кредит та отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі. Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. В свою чергу відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості у розмірі 12 667, 10 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року; додаткову угоду №15 до договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року; акт прийому - передачі наданих послуг від 04.02.2025 року на суму 7 000 грн..
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Отже, відповідно до акт прийому - передачі наданих послуг від 04.02.2025 року було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 7 000 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.
Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.
Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог , що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви , справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 7 000 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.
Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.2,81,89,141,247,258,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ - 42986956, заборгованість за кредитним договором №136410 від 07.04.2024 в розмірі 12 667, 10 грн. (дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень десять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ - 42986956, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень), а всього 5422,40 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).
Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 30.06.2025 року.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".
Суддя С.І.Доценко