05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCGC/8/25
провадження № 11-96сап25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 28 січня 2025 року № 124/0/15-25, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24, і
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 28 січня 2025 року № 124/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Другої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.
3. ОСОБА_1 вважає Спірне рішення незаконним, свавільним і таким, що не відповідає фактичним обставинам. У межах спірних правовідносин вбачає наявність усіх визначених статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798?VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) підстав для його скасування, про які йтиметься далі.
4. Подібно доводам скарги, які були предметом розгляду ВРП, ОСОБА_1 зазначає, що, незважаючи на факт припинення її повноважень як судді Окружного адміністративного суду міста Києва за наслідком розгляду рекомендації ВРП, в якій стверджувалось про факт наявності російського громадянства у судді ОСОБА_1 , всупереч положенням пунктів 13.39, 13.43 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), відповідно до яких у разі звільнення судді з посади або припинення його повноважень з визначених законом підстав дисциплінарне провадження підлягає закриттю, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
5. З погляду скаржниці, не дотрималась Рада і вимог положень Регламенту ВРП та Закону № 1798-VІІІ у частині своєчасного її повідомлення про засідання ВРП, що є підставою для скасування Спірного рішення.
6. Називає підставою для скасування Спірного рішення і той факт, що надіслана їй копія цього рішення не містить підписів членів ВРП, що також є підставою для його скасування в силу вимог пункту 2 частини першої статті 52 Закону № 1798-VІІІ, за якими рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване, зокрема, якщо рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні.
7. Наголошує, що ВРП Спірним рішенням на порушення норм Основного Закону України та свого Регламенту одночасно двічі ініціювала звільнення судді з посади за однакових підстав, проте за різними процедурами.
8. Вважає, що Рада порушила принцип неупередженості, оскільки склад Другої Дисциплінарної палати ВРП, яка ухвалила відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати. З цього приводу скаржниця повідомляла Раду в скарзі на рішення її дисциплінарного органу про наявність конфлікту інтересів у члена ВРП Маселка Р. А. , який був стороною судового процесу під головуванням судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, у якому рішення прийнято не на його користь, однак у Спірному рішенні таким доводам скаржниці не надано оцінки.
9. Скаржниця акцентує увагу на відсутності офіційних доказів підтвердження факту наявності в неї російського громадянства, більше того, брак офіційних доказів не заперечує і Служба безпеки України (далі - СБУ), яка повідомила ВРП про цей факт.
10. Вважає, що Спірне рішення не містить ознак порушення нею статей 56, 57 Закону № 1402-VІІІ, а дисциплінарне провадження є навмисно сфабрикованим проти неї.
11. Наводячи мотиви щодо порушення Радою принципу презумпції невинуватості судді в межах дисциплінарного провадження та наявності дискримінації стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, підкреслює, що ВРП, маючи процесуальні можливості, створила штучний суспільний резонанс навколо дисциплінарної справи скаржниці, застосувала різний підхід до оцінки відповідних публікацій, здійснила розгляд дисциплінарної справи ОСОБА_1 упереджено, з порушенням принципу презумпції невинуватості судді у межах дисциплінарного провадження, процедури розгляду дисциплінарної справи, з подвійним застосуванням відповідальності.
12. З огляду на викладене скаржниця вважає Спірне рішення протиправним та просить його скасувати.
Рух скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 березня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на Спірне рішення.
14. Ухвалою від 15 травня 2025 року суддя Великої Палати Верховного Суду Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 05 червня 2025 року.
Позиція ВРП
15. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 . Рада зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.
16. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.
17. На засіданні ВРП 28 січня 2025 року були присутні 11 членів Ради. За результатами голосування за пропозицію залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 проголосувало 11 членів ВРП, проти - 0.
18. Зазначає, що члени ВРП, які брали участь у прийнятті Другою Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ( Саліхов В. В. , Маселко Р. А. , Бурлаков С. Ю. , Ковбій О. В. , Мельник О. П. ), не брали участі в розгляді скарги на рішення цієї Дисциплінарної палати ВРП.
19. Щодо доводів скарги про участь у розгляді дисциплінарної скарги члена ВРП Маселка Р. А. Рада зазначила, що 23 жовтня 2024 року Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши заяву члена цієї палати Маселка Р. А. про самовідвід від участі в розгляді скарги СБУ стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , вирішила відмовити в задоволенні такої заяви.
20. Відтак на момент ухвалення Спірного рішення склад ВРП був сформований відповідно до вимог чинного законодавства.
21. У засідання ВРП, призначене на 28 січня 2025 року, СБУ та ОСОБА_1 не прибули, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином шляхом направлення повідомлення на електронну пошту. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.
22. На спростування доводів скарги щодо неналежного повідомлення про засідання ВРП 28 січня 2025 року зазначає, що матеріали дисциплінарного провадження містять лист секретаріату ВРП від 17 січня 2025 року № 909/0/9-25 з інформацією про дату засідання ВРП, коли розглядалась скарга ОСОБА_1 .
23. Зазначений лист був направлений на електронну пошту ОСОБА_1 , яку вона вказала у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.
24. Щодо визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, представник Ради наводить обставини надходження дисциплінарної скарги СБУ щодо наявності у судді ОСОБА_1 російського громадянства, набуття розголосу цією подією, з'ясування факту відсутності дій судді ОСОБА_1 щодо виходу з громадянства російської федерації у встановленому законом порядку та приховування нею цього факту.
25. На спростування доводів судді ОСОБА_1 про порушення членами Другої Дисциплінарної палати ВРП пунктів 13.39, 13.43 Регламенту ВРП у відзиві на скаргу мовиться, що припинення повноважень скаржниці не позбавило її статусу судді. Разом з тим наявність у судді ОСОБА_1 іноземного громадянства підриває віру суспільства в авторитет правосуддя та негативно впливає на ступінь довіри суспільства до судової влади. Отже, припинення повноважень судді ОСОБА_1 на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України не виключає можливості притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону.
26. З урахуванням наведеного ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Встановлені обставини справи
27. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 552/2008 призначена строком на п'ять років на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, а Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 248-VІІ обрана суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
28. 4 листопада 2024 року (вх. № 12839/0/8-24) голова ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва повідомив ВРП про відрахування 31 жовтня 2024 року зі штату судді ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням повноважень судді (частина сьома статті 126 Конституції України), на підтвердження додав наказ від 31 жовтня 2024 року № 84/к.
29. Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, і обставин, установлених Другою Дисциплінарною палатою ВРП, ОСОБА_1 19 липня 1993 року отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданий відділом внутрішніх справ Жовтневого району міста Луганська. 25 травня 1999 року на заміну отримала паспорт громадянина України (нового зразка 1994 року) серії НОМЕР_2 виданий Мінським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У зв'язку з одруженням та зміною прізвища ОСОБА_1 отримала паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 10 червня 2003 року Дарницьким районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У зв'язку з розлученням та зміною прізвища отримала паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 18 листопада 2003 року Оболонським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
30. Листами СБУ повідомила ВРП (вх. № 9645/0/8-24 від 18 липня 2024 року, № 10034/0/8-24 від 30 липня 2024 року) про те, що за отриманими даними, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженкою м. Єкатеринбург (російська федерація). Під час проживання на території російської федерації ОСОБА_1 по досягненні шістнадцятирічного віку отримала паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_5 , виданий Октябрським РУВС м. Єкатеринбург (російська федерація). У подальшому ОСОБА_1 при досягненні нею двадцятип'ятирічного віку Октябрське РУВС м. Єкатеринбург 22 липня 2002 року видало паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_6 .
31. Перебування ОСОБА_1 у громадянстві російської федерації на той час також підтверджувалось відомостями з автоматизованої системи перевірки паспортів управління федеральної міграційної служби російської федерації «СПО СК: АС Российский паспорт».
32. СБУ листом від 3 жовтня 2024 року № 14/5/1-6500 додатково повідомила ВРП, що суддя ОСОБА_1 станом на 3 жовтня 2024 року має чинний паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_6 , що підтверджується відомостями та роздруківкою із сайту «Проверка-паспорта.рф».
33. З посиланням на законодавчі положення СБУ повідомила, що відповідно до покладених на СБУ завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, цей державний орган із правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі під час контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України»), які дають йому можливість виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
34. Зміст наданих СБУ відомостей свідчить, що їх отримано із загальнодоступних джерел. Зазначені відомості отримані уповноваженим суб'єктом у межах виконання покладених на нього завдань.
35. Наведені обставини свідчать про наявність громадянства російської федерації у судді ОСОБА_1 та отримання нею паспорта громадянки російської федерації в 1994 році, який був замінений в 2002 році на інший паспорт громадянки російської федерації у зв'язку з досягненням двадцятип'ятирічного віку.
Короткий зміст рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП
36. Ухвалюючи рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата ВРП керувалась тим, що згідно з направленими до ВРП повідомленнями СБУ (листи вх. № 9645/0/8-24 від 18 липня 2024 року, № 10034/0/8-24 від 30 липня 2024 року) у ОСОБА_1 наявне російське громадянство.
37. Цей факт СБУ додатково підтвердила листом від 03 жовтня 2024 року № 14/5/1-6500, зазначаючи, що суддя ОСОБА_1 станом на 03 жовтня 2024 року має чинний паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_6 , що підтверджується відомостями та роздруківкою із сайту «Проверка-паспорта.рф».
38. Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що інформація про наявність у ОСОБА_1 паспорта та громадянства російської федерації стала відомою громадськості, набула розголосу у суддівській спільноті та медіа навесні 2024 року.
39. Цей дисциплінарний орган ВРП у своєму рішенні зазначив, що після виявлення наявності громадянства та паспорта громадянки російської федерації суддя ОСОБА_1 не вчинила будь-яких дій щодо з'ясування обставин видачі паспорта, який у неї наявний з 1994 року, дій щодо виходу із громадянства російської федерації у встановленому законом порядку, що свідчить про фактичне визнання нею обставин набуття такого громадянства.
40. Надані суддею ОСОБА_1 під час розгляду дисциплінарної справи пояснення також не спростовують установлених дисциплінарним органом фактичних відомостей щодо наявності громадянства та факту невиконання нею обов'язку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 121 Закону № 1402-VІІІ, згідно з яким набуттям громадянства іншої держави визнається і отриманий суддею статус громадянина іншої держави без його згоди, якщо суддя не вчинив дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу.
41. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що зазначені обставини підтверджують невідповідність поведінки судді ОСОБА_1 високим стандартам поведінки та свідчать про недотримання нею норм суддівської етики.
42. Наявність у судді ОСОБА_1 громадянства російської федерації та приховування цього факту свідчить про порушення нею законодавства України, Кодексу суддівської етики, а здійснення нею протягом тривалого часу правосуддя в Україні та ухвалення рішень іменем України ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади, що свідчить про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
43. Такі дії суддя ОСОБА_1 вчинила умисно, оскільки не могла не усвідомлювати загрози, яку несе факт приховання наявності паспорта та громадянства держави-агресора для конституційного ладу України, а також не могла не передбачати, що наслідком буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах збройної агресії проти України, що триває.
44. Також Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , порушуючи норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тим самим вчинила істотний дисциплінарний проступок, передбачений частиною дев'ятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
Короткий зміст рішення ВРП
45. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 «Про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишила це рішення без змін.
46. Рада погодилася з висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП, що факт наявності у судді ОСОБА_1 громадянства російської федерації, паспорта громадянки російської федерації, приховування зазначених фактів під час призначення її на посаду судді та перебування на цій посаді тривалий час свідчать про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 4, 6, 7, 10 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», статей 52, 56, 57, 121 Закону № 1402-VIII, статей 1, 3 Кодексу суддівської етики, положень Бангалорських принципів. До того ж здійснення нею протягом тривалого часу правосуддя в Україні та ухвалення рішень іменем України ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, міжнародних стандартів поведінки судді, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.
47. ВРП зазначила, що такі дії суддя ОСОБА_1 вчинила умисно, оскільки не могла не усвідомлювати загрози, яку несе факт приховування наявності паспорта та громадянства держави-агресора для конституційного ладу України, а також не могла не передбачати, що наслідком її дій буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах збройної агресії проти України, що триває, а отже, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
48. Погодилась ВРП і з кваліфікацією дій судді ОСОБА_1 її Другою Дисциплінарною палатою за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402?VIII.
49. Спростовуючи доводи судді ОСОБА_1 про те, що СБУ стосовно інших осіб в аналогічних випадках, наприклад судді Верховного Суду у відставці та колишнього Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, повідомляла про відсутність офіційної інформації, яка б підтверджувала / спростовувала отримання ними іноземного громадянства, на відміну від інформації щодо неї, Друга Дисциплінарна палата ВРП та ВРП зазначили, що наведені обставини / факти не є тотожними обставинам цієї дисциплінарної справи.
50. Рада також указала, що доводи судді ОСОБА_1 про відсутність належних доказів щодо наявності в неї громадянства іншої держави спростовуються компетенцією СБУ, серед завдань якої - виявлення фактів набуття громадянином України громадянства іншої держави.
51. Стосовно доводів судді ОСОБА_1 про порушення членами Другої Дисциплінарної палати ВРП пунктів 13.39, 13.43 Регламенту ВРП, оскільки дисциплінарне провадження стосовно неї не закрито, хоч її повноваження як судді припинені, про що членам Другої Дисциплінарної палати ВРП було відомо, Рада з посиланням на положення статті 126 Конституції України зазначила таке.
52. Відповідно до наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року № 84/к суддю ОСОБА_1 відраховано з 31 жовтня 2024 року зі штату суду у зв'язку із припиненням повноважень судді (частина сьома статті 126 Конституції України).
53. Хоч повноваження судді ОСОБА_1 і були припинені, але це не позбавило її статусу судді. Суддівський статус втілює високі стандарти професіоналізму та моральної відповідальності, що робить його надважливим для правової системи. Надзвичайна важливість статусу судді ґрунтується на його ролі як гаранта верховенства права та етичних цінностей.
54. Наявність у судді ОСОБА_1 іноземного громадянства підриває віру суспільства в авторитет правосуддя та негативно впливає на ступінь довіри суспільства до судової влади.
55. Крім того, навіть така гарантія незалежності суддів, як відставка, припиняється у зв'язку з набуттям суддею громадянства іншої держави або припиненням громадянства України.
56. Отже, припинення повноважень судді ОСОБА_1 на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України не виключає можливості притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону.
57. Крім того, дисциплінарна справа стосовно судді ОСОБА_1 була відкрита раніше, ніж були припинені її повноваження як судді.
58. Доводи судді ОСОБА_1 про неоголошення під час засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП повних пояснень судді, прізвища посадової особи (скаржника), яка ініціювала процес звільнення судді за відсутності офіційних документів, Рада спростувала тим, що відповідно до пункту 13.30 Регламенту ВРП суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги. У разі розгляду питання за відсутності судді або його представника доповідач оголошує його письмові пояснення (за наявності) або стислий виклад змісту цих пояснень.
Отже, доповідач під час дисциплінарного провадження оголошує стислий виклад змісту пояснень, які представлені суддею, що дають змогу зрозуміти позицію судді.
59. Щодо неоголошення прізвища посадової особи (скаржника), яка ініціювала процес звільнення судді за відсутності офіційних документів, ВРП зазначила, що вказане не впливає на розгляд дисциплінарної справи та не має негативних наслідків, оскільки така особа діє від імені СБУ, а не особисто.
60. Стосовно доводів судді ОСОБА_1 про порушення присяги членами Другої Дисциплінарної палати ВРП, які, на думку судді, своїми діями фактично нівелюють гарантії незалежності суддів від необґрунтованих скарг, ВРП зауважила, що в рішенні її Другої Дисциплінарної палати від 4 грудня 2024 року № 3531/2дп/15?24 цей дисциплінарний орган надав свою правову оцінку доводам скарги, з огляду на що доводи судді є безпідставними.
61. Розірвання Україною дипломатичних відносин з російською федерацією не звільняло суддю ОСОБА_1 від добровільних свідомих обмежень та зобов'язань, які бере на себе суддя України з метою забезпечення довіри до суду та правосуддя з боку суспільства, не позбавляло її обов'язку дотримуватися правил суддівської етики, зокрема виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності.
62. ВРП погодилася з висновком її Другої Дисциплінарної палати, що дії судді ОСОБА_1 призвели до негативних наслідків, зокрема до підриву авторитету судової влади, та вплинули на публічний імідж системи правосуддя, оскільки відомості щодо цих подій були поширені в медіа та набули суспільного розголосу.
63. З погляду ВРП, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 порушила норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а отже, вчинила істотний дисциплінарний проступок, передбачений частиною дев'ятою статті 109 Закону № 1402-VIII.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
64. Велика Палата Верховного Суду, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.
65. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
66. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798?VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
67. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
68. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
69. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
70. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
71. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
72. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
73. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
74. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
75. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
76. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
77. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
78. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
79. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
80. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
81. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
82. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
83. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
84. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
85. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
86. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
87. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 28 січня 2025 року були присутні 11 членів Ради. За результатами голосування за пропозицію залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24 проголосувало 11 членів ВРП, проти - 0.
88. Спірне рішення підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.
89. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
90. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.
91. Доводи скаржниці стосовно участі в розгляді дисциплінарної скарги члена ВРП Маселка Р. А. Велика Палата Верховного Суду відхиляє з огляду на те, що 23 жовтня 2024 року Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши заяву члена цієї палати Маселка Р. А. про самовідвід від участі в розгляді скарги СБУ стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , вирішила відмовити в задоволенні такої заяви з огляду на непідтвердження обставин, які б свідчили, що член Другої Дисциплінарної палати ВРП Маселко Р. А. особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
92. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
93. З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги (лист секретаріату ВРП від 17 січня 2025 року № 909/0/9-25). Цей лист був направлений на електронну пошту ОСОБА_1 , яку вона вказала у скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП. Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.
94. У відповідь на лист ВРП від 17 січня 2025 року № 909/0/9-25 ОСОБА_1 зверталась до ВРП 21 січня 2025 року, в якому повідомляла про отримання листа ВРП (21 січня 2025 року) та просила Раду здійснити розгляд її скарги на засіданні 28 січня 2025 із дотриманням власного Регламенту.
95. У засідання ВРП, призначене на 28 січня 2025 року, СБУ та ОСОБА_1 не прибули.
96. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 8 засідання ВРП від 28 січня 2025 року і не оспорюються скаржницею.
97. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798?VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
98. Оцінюючи Спірне рішення щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
99. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та частини першої статті 115 Закону № 1402-VIII вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
100. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (пункт 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).
101. Ухвалюючи Спірне рішення, Рада виходила з того, що, незважаючи на припинення ОСОБА_1 повноважень судді у зв'язку з набуттям нею громадянства іншої держави, вона не втратила статусу судді, у зв'язку із чим за наявності у її діях складу дисциплінарного проступку ця суддя може бути звільнена на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
102. Проте з наведеним рішенням ВРП Велика Палата Верховного Суду погодитися не може з огляду на таке.
103. За статтею 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства означає, зокрема, що громадянин України не може мати громадянства іншої держави.
104. Вимога статті 127 Основного Закону України, згідно з якою на посаду судді може бути призначений громадянин України, означає, що він не може мати іншого громадянства та, відповідно, обов'язків перед іншою державою.
105. Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1402-VІІІ суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
106. Набуття суддею громадянства іншої держави є підставою для припинення повноважень цього судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України).
107. Водночас вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді є підставою для звільнення судді, визначеною у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, про що зазначалося вище.
108. Отже, стаття 126 Конституції України визначає підстави як для звільнення судді, так і для припинення його повноважень.
109. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України та пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIIIухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
110. Згідно зі статтею 112 Закону № 1402-VІІІ суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, а рішення про таке звільнення ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
111. Статтею 56 Закону № 1798-VIII врегульовано порядок звільнення судді з посади за особливими обставинами. Так, відповідно до вимог частини третьої зазначеної статті питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
112. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
113. Водночас припинення повноважень судді пов'язується з настанням одного з юридичних фактів, передбачених у частині сьомій статті 126 Конституції України, зокрема набуттям суддею громадянства іншої держави. Варто зауважити, що набуття суддею, який є громадянином України, громадянства іншої держави унеможливлює подальше виконання ним своїх повноважень щодо здійснення правосуддя.
114. Згідно зі статтею 121 Закону № 1402-VІІІ повноваження судді припиняються у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України«Про громадянство України» або набуття суддею громадянства іншої держави - з дня припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави.
Набуттям громадянства іншої держави для цілей цієї статті визнається:
1) отримання суддею статусу громадянина іншої держави в результаті дій, вчинених таким суддею або від його імені за його дорученням або за його згодою для створення відповідних правових наслідків;
2) у разі якщо суддею отриманий статус громадянина іншої держави в силу закону або іншим чином без його згоди, - невчинення суддею дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу.
115. Припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, про що голова суду видає наказ (стаття 125 Закону № 1402-VIII).
116. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
117. Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв'язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України № 1402-VІІІта № 1798-VIII.
118. Не зайвим буде нагадати і норми Регламенту ВРП, який згідно з його преамбулою регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1402-VІІІ та № 1798, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.
119. Так, відповідно до положень пункту 13.39 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Ради, Дисциплінарної палати.
120. Рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв'язку зі звільненням судді або припиненням його повноважень має містити тільки посилання на ці обставини (пункт 13.43 Регламенту ВРП).
121. Як відомо з обставин цієї справи, відповідно до наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року № 84/к суддю ОСОБА_1 відраховано з 31 жовтня 2024 року зі штату суду у зв'язку із припиненням повноважень судді на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України.
122. Однак, усупереч зазначеним законодавчим нормам та положенням Регламенту ВРП, Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула ОСОБА_1 як суддю Окружного адміністративного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності рішенням від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24, тобто після того, як повноваження цієї судді були припинені з підстави, визначеної пунктом 2 частини сьомої статті 126 Конституції України.
123. ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати не виправила допущених порушень, у зв'язку із чим Спірне рішення підлягає скасуванню.
124. Доводи скарги ОСОБА_1 про відсутність офіційних доказів набуття нею громадянства іншої держави Велика Палата Верховного Суду не аналізує, оскільки дійшла висновку, що дисциплінарне провадження щодо скаржниці за встановлених у справі обставин підлягало закриттю у зв'язку з припиненням її суддівських повноважень.
125. Доводи ВРП, наведені у її відзиві на скаргу, про те, що припинення повноважень судді ОСОБА_1 на підставі частини сьомої статті 126 Конституції України не виключає можливості притягнення її до дисциплінарної відповідальності відповідно до закону, не узгоджуються з вимогами зазначеної статті Основного Закону України, законів України № 1402-VІІІ та № 1798 та Регламенту ВРП.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
126. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
127. З урахуванням наведених вище мотивів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Спірне рішення слід скасувати.
128. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
129. Згідно із частиною першою цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
130. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 266, 345, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Вищої ради правосуддя від 28 січня 2025 року № 124/0/15-25, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24, скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) на відшкодування витрат зі сплати судового збору 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
І. А. Воробйова Т. Г. Стрелець
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
А. А. Ємець І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
М. В. Мазур Н. В. Шевцова