24 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 990/47/25
провадження № 11-91заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Губської О. А.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2025 року (судді Соколов В. М., Мацедонська В. Е., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Желєзний І. В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Роман Анатолійович, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просив:
- заяву ОСОБА_1 про визнання дій суб'єкта владних повноважень - ВРП протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та встановлення відсутності компетенції задовольнити;
- визнати противоправними дії ВРП;
- зобов'язати ВРП вилучити інформацію про ОСОБА_1 у пункті 30 розділу «Факти, установлені під час попередньої перевірки» ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2024 року за № 2477/2дп/15-24, збирання, використання якої здійснювалося з порушенням вимог закону, шляхом виключення цього пункту із зазначеної ухвали;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) ВРП та її членів щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про скаржника за результатами розгляду матеріалів за його дисциплінарною скаргою стосовно судді.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що при ознайомленні його зі змістом ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2024 року № 2477/2дп/15-24 він виявив інформацію в пункті 30 про те, що Друга Дисциплінарна палата ВРП, на його думку, проводила попередню перевірку щодо нього як заявника дисциплінарної скарги. Також посилається на те, що ВРП як орган державної влади та суддівського врядування здійснила отримання, поширення та зберігання інформації про позивача як про особу, що є скаржником за розглядом його дисциплінарної скарги, який згоду на зазначені дії не надавав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 лютого 2025 року відмовив у відкритті провадження за цим позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Ключовим аргументом відмови у відкритті позовного провадження суд першої інстанції визнав те, що зі змісту позовної заяви та доводів ОСОБА_1 вбачається, що фактично позивач не погоджується зі змістом ухвали щодо залишення без розгляду та повернення його дисциплінарної скарги. Проте відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги не може бути самостійним предметом судового розгляду, а оскарженню до ВРП підлягає виключно рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.
5. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що розгляд цього спору з урахуванням його предмета і суб?єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
6. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норми процесуального права щодо визначення предмета спору, які призвели до неправильного вирішення питання по суті позову та невідповідності висновків суду обставинам справи щодо противоправного збирання інформації на фізичну особу без її дозволу поза межами компетенції ВРП, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2025 року і направити справу для продовження розгляду до Верховного Суду як суду першої інстанції.
7. Позивач зазначає, що він не просить у позовних вимогах скасувати ухвалу Дисциплінарної палати ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги. Навпаки - позивач у заяві до ВРП від 13 вересня 2024 року погодився з результатами ухвали Дисциплінарної палати ВРП. Проте позивач у результаті ознайомлення зі змістом отриманої ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2024 року № 2477/2дп/15-24 дізнався, що вона проводила попередню перевірку фізичної особи - скаржника « ОСОБА_1 », який є заявником дисциплінарної скарги, що підтверджено аналізом виявленої інформації у змісті пункту 30 розділу "Факти, установлені під час попередньої перевірки" ухвали ВРП. Позивач вважає, що такі дії ВРП, як "попередня перевірка" фізичної особи скаржника " ОСОБА_1 ", який є заявником дисциплінарної скарги, та встановлення за цією перевіркою яких-небудь обставин, є противоправними, які полягають у незаконному збиранні інформації про особу ОСОБА_1 , її дослідженні, використанні, поширенні та зберіганні, без згоди такої особи, з метою забезпечення реалізації права.
8. Позивач наполягає на тому, що предметом цього спору є саме оскарження дій ВРП щодо протиправного збирання інформації на фізичну особу без її дозволу поза межами компетенції ВРП, у тому числі противоправне збирання інформації про особу ОСОБА_1 , її дослідження, використання, поширення та зберігання без згоди такої особи.
Рух апеляційної скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2025 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 березня 2025 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи
10. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому погодилась із наведеними в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2025 року підставами відмови у відкритті провадження та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
11. 18 березня 2025 року від апелянта надійшла заява про надання строку на подання відповіді на відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання позивачем відзиву на апеляційну скаргу.
Разом з тим КАС України не передбачено таких повноважень суду апеляційної інстанції.
12. У відповіді на відзив ВРП позивач зазначає, що заперечення та мотиви ВРП, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами адміністративної справи та обґрунтованими доводами викладеними у позовній заяві з доданими документами і в апеляційній скарзі, та наполягає, що предметом спору є саме оскарження дій ВРП щодо протиправного збирання інформації на фізичну особу без її дозволу поза межами компетенції ВРП, у тому числі протиправне збирання інформації про особу ОСОБА_1 , її дослідження, використання, поширення та зберігання без згоди такої особи.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Велика Палата заслухала суддю-доповідача, перевірила рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, та виснувала, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
14. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
17. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
18. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
19. На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
20. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
21. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП визначені статтею 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2); законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 3); законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункт 4).
22. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів (частина друга статті 266 КАС України).
23. Судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата. Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано (частина п'ята статті 266 КАС України).
24. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (до прикладу, пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
25. Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
26. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) та Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ).
27. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
28. Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом№ 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
29. Відповідно до статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
30. Статтею 107 Закону № 1798-VІІІ встановлені вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою.
31. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП (частина друга статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
32. Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VІІІ).
33. Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VІІІ передбачено, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає (частина четверта статті 44 Закону № 1798-VІІІ).
34. Рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає (частина четверта статті 44 Закону № 1798-VІІІ).
35. Як убачається з матеріалів справи, 02 липня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник повідомляє про вчинення суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
36. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 02 липня 2024 року члена ВРП Маселка Р. А. було визначено доповідачем по справі.
37. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2024 року № 2477/2дп/15-24 дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 щодо судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_2 залишено без розгляду та повернуто скаржнику.
38. 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП з заявою щодо роз'яснення пункту 30 ухвали від 14 серпня 2024 року № 2477/2дп/15-24 з приводу інформації та обставин, що були предметом дослідження.
39. Листом від 26 вересня 2024 року № 27478/0/9-24 за підписом заступника начальника управління - завідувача відділу по роботі зі зверненнями управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян Лілії Яким'як повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 13 вересня 2024 року (вх. № С-3563/2/7-24 від 13 вересня 2024 року).
40. Так, у зазначеному листі позивачу роз'яснено, що згідно з частиною четвертою статті 44 Закону № 1798-VІІІ рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає. Також вказано, що роз'яснення змісту ухвал, постановлених Дисциплінарними палатами ВРП, законодавством не передбачено.
41. Позивач також неодноразово звертався до ВРП із заявами про надання йому письмово інформації щодо дій відповідача, які полягали у проведенні перевірки фізичної особи - скаржника ОСОБА_1 , збирання щодо нього інформації без його згоди та про результати такої перевірки. Так, зокрема, листом від 21 листопада 2024 року № 31745/0/9-24 ВРП роз'яснила позивачу, що перевірка дисциплінарної скарги ОСОБА_1 здійснювалася безпосередньо щодо судді, тому не встановлено відомостей, які б свідчили про направлення членом ВРП - доповідачем Маселком Р. А. інших запитів.
42. Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач фактично не погоджується із діями ВРП, які були вжиті під час попереднього вивчення та перевірки скарги ОСОБА_1 та постановлення ухвали про залишення без розгляду та повернення його дисциплінарної скарги, яка не підлягає оскарженню та не може бути окремим предметом судового розгляду.
43. Велика Палата вже неодноразово висловлювала свою позицію щодо можливості розгляду судами спорів, ініційованих заявниками дисциплінарних скарг (скаржниками) щодо оскарження рішень, дій та/або бездіяльності членів ВРП, а також її дисциплінарних палат, зокрема й тих, що не стосуються розгляду скарги стосовно судді по суті.
44. Практика вирішення Великою Палатою подібних питань є усталеною і зводиться до того, що рішення дисциплінарного органу ВРП, як і дії членів її відповідних дисциплінарних палат під час попереднього вивчення та перевірки скарги, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
45. Положеннями Закону № 1798-VІІІ, зокрема статтями 51 та 52, визначено, що оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті, при цьому право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення, а скаржник - за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
46. У таких справах позивач хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді (Закон № 1402-VІІІ не встановлює жодних обмежень стосовно суб'єкта звернення з дисциплінарною скаргою) та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов'язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника.
47. Подання дисциплінарної скарги не є і не може бути способом захисту скаржника в інших правовідносинах, факт притягнення чи непритягнення судді до дисциплінарної відповідальності не призводить до зміни обсягу прав і обов'язків скаржника в матеріальних чи процесуальних правовідносинах, учасником яких є скаржник. По суті роль скаржника в поданні дисциплінарної скарги до ВРП обмежується в інформуванні компетентного державного органу про неналежну поведінку судді, а орган ВРП самостійно вирішує питання про достатність підстав для відкриття дисциплінарної справи.
48. Отже, скаржники не мають права на оскарження таких рішень до суду. Оскарження скаржником рішення в дисциплінарній справі не вважається способом захисту його прав, свобод та інтересів.
49. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20 та інших, відступати від яких Велика Палата не вбачає правових підстав.
50. Так, зокрема, вимога про виключення пункту 30 розділу «Факти, установлені під час попередньої перевірки» з ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 серпня 2024 року № 2477/2дп/15-24 змінює зміст вказаної ухвали, що фактично є вимогою про її перегляд уповноваженим органом.
51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
52. Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, зміст позовних вимог і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений у цій справі позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі.
53. Стосовно доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про обмеження його в доступі до суду слід зазначити, що законодавчі обмеження можливості оскарження діяльності суб'єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду.
54. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
55. Частиною другою статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
56. У контексті цих конституційних норм поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
57. Доводи позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновку суду першої інстанції та не дають підстав для оцінки ухвали Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року як незаконної та/або необґрунтованої.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
59. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
60. Велика Палата вважає, що суд першої інстанції ухвалу від 07 лютого 2025 року у справі № 990/47/25 постановив з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків цього суду, підстав для скасування оскарженої ухвали немає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
61. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
62. Оскільки Велика Палата не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266, 311, 312, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2025 року у справі № 990/47/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
Ю. Л. Власов С. О. Погрібний
І. А. Воробйова О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук
В. В. Король В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Є. А. Усенко
М. В. Мазур Н. В. Шевцова