Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.
25 червня 2025 року
м. Київ
справа № 497/301/22
провадження № 61-6657св24
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 781 855,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є власником домоволодіння на АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0697 га за цією ж адресою, кадастровий номер 5121410100:02:003:0205, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. По периметру земельної ділянки встановлений паркан із цегляних секцій, між якими розташовані колони, до паркана також приєднана в'їзна арка з монолітного залізобетону.
Відповідачу належить земельна ділянка на АДРЕСА_2 , яка є прилеглою до земельної ділянки позивача.
Влітку 2021 року відповідач на своїй ділянці виконав будівельні роботи, які включали демонтаж будівлі, зниження рівня ґрунту та зведення нового житлового будинку. Позивач не надавав відповідачу будь-якої згоди на здійснення будівельних робіт. Відповідач не мав дозволів та проектної документації на ці роботи.
В результаті будівництва пошкоджено паркан та в'їзну арку позивача, що створило загрозу їх падіння. Позивач за власний рахунок здійснив демонтаж та відновлення пошкодженого майна за згодою відповідача. Однак відповідач, незважаючи на попередні домовленості відмовився добровільно відшкодувати шкоду.
Болградський районний суд Одеської області рішенням від 20 червня 2023 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 781 855,00 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок будівництва відповідача сталося пошкодження майна позивача, а саме паркана і в'їзної арки до подвір'я. Розмір майнової шкоди підтверджено експертним висновком.
Одеський апеляційний суд постановою від 12 березня 2024 рокуапеляційну скаргу адвоката Драгун А. С. як представника ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 червня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування причинного зв'язку між його діями і завданою позивачу матеріальною шкодою. Заявлене відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової експертизи спрямоване на затягування розгляду справи, оскільки призначена за клопотанням відповідача в суді першої інстанції судова експертиза проведена не була, через відмову відповідача від її проведення у зв'язку із відсутністю в нього коштів для оплати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 25 червня 2025 рокукасаційну скаргу адвоката Драгун А. С. як представника ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишив без змін.
Верховний Суд погодився з судами, що в результаті здійснення відповідачем будівництва та з його вини сталося пошкодження паркану та в'їзної арки до подвір'я позивача, внаслідок чого завдано матеріальну шкоду в розмірі 781 855,00 грн, яка не спростована відповідачем, а повторно заявлене клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи спрямоване на затягування процесуальних строків розгляду.
Не погоджуюсь з такими висновками судів виходячи з наступного.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктами «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до частини першої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За змістом частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач здійснював будівельні роботи, які призвели до пошкодження його майна позивача, а саме паркану, що завдало матеріальної шкоди у розмірі 781 855,00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував, що наданий позивачем висновок експерта не відповідає вимогам статей 103-106 ЦПК України, та просив призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, оскільки для з'ясування причин завдання позивачу збитків необхідний висновок експерта.
За пунктом 1 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
За обставин цієї справи відомо, що призначена судом першої інстанції 05 жовтня 2022 року експертиза не була проведена, оскільки відповідач не здійснив оплати за її проведення.
Разом із тим, відповідач повторно звернувся до суду першої інстанції із клопотанням призначити у справі експертизу, та посилаючись на свій майновий стан просив зменшити кількість питань, поставлених на вирішення експерту. Також із аналогічним клопотанням відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами суду першої й апеляційної інстанцій відповідачу відмовлено в задоволенні клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
За викладених обставин суди не виконали вимог процесуального закону щодо забезпечення змагальності сторін у справі, всупереч нормам процесуального права відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, на проведення якої він мав право, ухилились від встановлення обставин, що мають значення для правильного її вирішення.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про доведеність позивачем завдання йому майнової шкоди внаслідок дій відповідача та визначення її розміру є передчасними. Надання експертом відповідей на поставлені відповідачем у клопотаннях питання щодо причин пошкодження та руйнування паркану і визначення розміру завданої шкоди має суттєве значення для вирішення цього спору.
Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог, передбачених процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судові рішення підлягали скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя А. Ю. Зайцев