30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 754/11608/22
провадження № 61-7813ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,
У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вказаній газеті на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.
31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому із змінами від 30 вересня 2021 року та від 31 грудня 2021 року), у зв'язку із чим з 01 липня 2021 року вказаний договір уважається укладеним.
Відповідачі в порушення умов договорів та вимог, що передбачені нормативними актами, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2022 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 84 880,52 грн.
Розмір заборгованості відповідачів в загальному розмірі становить: з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення - 84 880,52 грн; заборгованість із сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку - 28,70 грн; заборгованість із внесення плати за абонентське обслуговування 517,07 грн, а всього 85 426,29 грн.
Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з відповідачів підлягає стягненню 3% річних у розмірі 8 421,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 46 590,03 грн.
На підставі вкладеного просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь:
- заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 85 426,29 грн;
- 3% річних у розмірі 8 421,63 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 46 590,03 грн;
- витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 40 499,81грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір в розмірі 1 240,50 грн, а саме по 620,25 грн з кожного. Повернуто ПрАТ «АК «Київводоканал» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1 240,50 грн. Розстрочено ОСОБА_1 , ОСОБА_6 солідарне виконання рішення суду по справі 754/11608/22 терміном на 1 (один) рік із сплатою щомісячних платежів в розмірі 3 478,36 грн, порядок виконання починається з наступного місяця набрання законної сили рішення суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «АК «Київводоканал» задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з лютого 2017 року до жовтня 2019 року у розмірі 20 157,55 грн, 3% річних у розмірі 5 396,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 28 467,79 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з лютого 2017 року по жовтень 2019 року у розмірі 20 157,55 грн, 3% річних у розмірі 5 396,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 28 467,79 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, по 1 860,75 грн з кожної.
У червні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі становить розмірі 140 437,95 грн (85 426,29 + 8 421,63 + 46 590,03), що станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 80 = 242 240,00 грн).
Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Посилання представника заявників на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниками подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник