30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 552/5908/22
провадження № 61-7909ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 21 червня
2022 року № Э.28.0.0.0/1-7071154 «Про призупинення дії трудового договору
з 12 липня 2022 року ОСОБА_1 ».
- поновити йому з 12 липня 2022 року дію трудового договору;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 липня 2022 року по день ухвалення рішення, а також 50 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» за
№ Э.28.0.0.0/1-7071154 від 21 червня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з 12.07.2022 року ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 з 12 липня 2022 року дію трудового договору.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 липня 2022 року по 25 січня 2023 року в сумі 404 002,78 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду сумі 7 000,00 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сумі 992,грн та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення в частині поновлення трудового договору підлягає до негайного виконання.
Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2023 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 06 червня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди залишено без розгляду.
Суд першої інстанції не визнав повторну неявку представника позивача такою, що відбулась з поважних причин, оскільки відомості, про які зазначив представник позивача у своїй заяву про відкладення, не знайшли свого підтвердження, а позивач взагалі не повідомив суд про причини своєї неявки і його представника також, а тому суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року скасовано, справу направлено до Дзержинського (Шевченківського) районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу за результатами розгляду клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак таке клопотання розглянуто ухвалою суду лише
27 листопада 2024 року, фактично вже після обох судових засідань у справі. Станом на 09 жовтня 2024 року (дата першого судового засідання) жодного процесуального рішення з приводу участі представника позивача в режимі відеоконференції судом не прийнято.
19 червня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року (надійшла до суду 25 червня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови допустив порушення норм процесуального права - частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції мав встановити лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказує, що про належне повідомлення про призначені судові засідання свідчить також той факт, що представник позивача подав клопотання від 08 жовтня
2024 року про відкладення засідання, призначеного на 09 жовтня 2024 року, не з підстав неналежного повідомлення про дату розгляду чи невирішення судом питання участі в режимі відеоконференції, а виключно з мотивів завантаженості за основним місцем роботи.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї документи, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року слід відмовити.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа № 552/5908/22 призначалась до розгляду двічі: на 09 жовтня 2024 року та 27 листопада 2024 року. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Колесніков В. О. були належним чином повідомлені про дату та час судових засідань у справі, що підтверджується змістом заяв адвоката Колеснікова В. О. та даними «Електронного суду», однак у судові засідання не з'являлись.
Разом з тим, матеріали справи містять клопотання адвоката Колеснікова В. О. про розгляд справи в режимі відеоконференції від 13 вересня 2024 року, яке задоволено лише ухвалою суду від 27 листопада 2024 року, тобто у день другого судового засідання. Станом на дату попереднього судового засіданні у справі - 09 жовтня 2024 року таке клопотання взагалі не було розглянуто судом.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини
і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
Відповідно до статті 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках.
Частини третя статті 13 ЦКП України зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження
у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь
у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.
Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке набуло чинності
05 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності
в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).
Верховний Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу за результатами розгляду клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак таке клопотання розглянуто судом лише 27 листопада 2024 року, фактично вже після обох судових засідань у справі. Станом на 09 жовтня 2024 року (дата першого судового засідання) жодного процесуального рішення з приводу участі представника позивача в режимі відеоконференції судом не було прийнято.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом статей 13, 257 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник