line-break:strict'>
30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 501/2514/22
провадження № 61-6137ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 привести будівництво дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер: 5110800000:03:001:0533 у відповідність до виданого управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Чорноморської міської ради будівельного паспорту на будівництво дачного будинку з прибудовою господарської будівлі від 28 вересня 2020 року реєстраційний номер 013-18-24, реєстраційний номер ЄДЕССБ ВР01:5223-6843-7865-8169.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації, відмовлено.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційні скарги Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
від 29 березня 2024 року та 01 квітня 2024 року на постановуОдеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації повернуто заявнику без розгляду (провадження № 61-4619ск24).
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року заяву Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, подану
Дабіжею В. І. , про усунення недоліків повернуто заявнику без розгляду.
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду
від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявникові (провадження № 61-6101ск24).
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білак Н. І., на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого
2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про зобов'язання вчинити певні дії (провадження № 61-6101ск24).
У травні 2025 року Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області утретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року з пропуском строку
на касаційне оскарження судового рішення, оскільки касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 12 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху. Роз'яснено заявнику необхідність навести у заяві про поновлення строку посилання на винятки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України.
У наданий суддею строк заявник направив уточнену касаційну скаргу, де зазначив, що 23 квітня 2025 року отримав копію ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги від 26 вересня 2024 року, про що надає відповідні докази, у зв'язку із чим не мав змоги подати касаційну скаргу у строк.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зазначені заявником доводи щодо поновлення строку на касаційне оскарження не є належними та такими, що доводять наявність виняткових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з огляду на таке.
У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Доводи заявника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду не заслуговують на увагу, з огляду на те, що уточнена редакція касаційної скарги не містить посилання на винятки, передбачені у частині третій статті 394 ЦПК України.
Зокрема наведені доводи не змінюють встановлений ЦПК України строк касаційного оскарження і не надають особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд враховує те, що повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року складено 01 березня 2024 року, а касаційну скаргу, подану втретє, яка наразі розглядається, сформовано у системі «Електронний суд» 12 травня 2025 року, тобто вже після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
З огляду на практику Європейського Суду з прав людини судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Ураховуючи, що заявником не наведено підстав, які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу у передбачений законом строк та які б виправдали пропуск строку більше
ніж на один рік, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області, про приведення об'єкту нерухомості у відповідність до проектувальної документації відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник