30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 686/31558/24
провадження № 61-7646ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про розкриття банківської таємниці,
У листопаді 2024 року Головне управління Державної податкової служби
у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулося до суду із вищевказаною заявою про розкриття банківської таємниці, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС
у Хмельницькій області про розкриття банківської таємниці відмовлено.
У березні 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області вперше звернулося
до Верховного Суду із касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої
статті 393 ЦПК України (провадження № 61-2920ск25).
У квітні 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області повторно звернулося
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 травня 2025 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, передбачених частиною другою статті 393
ЦПК України (провадження № 61-5563ск25).
09 червня 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області шляхом формування документа у системі «Електронний суд» втретє звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про розкриття банківської таємниці.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Посилається на те, що вперше звернулося до суду із касаційною скаргою у встановлений законом строк на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу було повернуто заявникові, не зволікаючи, повторно направлено касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення у справі. Проте, ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року касаційну скаргу було повернуто заявникові. Зазначає, що проаналізувавши зміст ухвали Верховного Суду
від 26 травня 2025 року, повторно у найкоротший термін звернулися із касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень виклавши відповідно до вимог зазначеної ухвали.
Водночас зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги на ті самі судові рішення втретє без зазначення того, що заважало виконати вказівки Верховного Суду, зазначені у змісті ухвал про повернення касаційних скарг, що може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги втретє.
Таким чином заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду як із первісною касаційною скаргою, так і при зверненні до Верховного Суду вдруге та втретє.
Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.
2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження також з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області, в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, зокрема, зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), проте не конкретизує таку підставу касаційного оскарження.
Саме по собі зазначення у якості підстави касаційного оскарження судових рішень пункту 2 частин другої статті 389 ЦПК України у змісті касаційної скарги не є належним виконанням вимог закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати наведені Головним управлінням Державної податкової служби
у Хмельницькій області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник