30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 727/5306/24
провадження № 61-13213сво24
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року в складі судді Одовічен Я. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення опіки та призначення опікуном.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 02 квітня 2024 року у справі № 727/367/24 визнав ОСОБА_2 недієздатною строком на два роки з моменту набрання рішенням законної сили.
Однією з підстав ухвалення вказаного судового рішення стало те, що висновком судово-психіатричного експерта від 23 лютого 2024 року № 280 у ОСОБА_2 виявлено ознаки психічного захворювання. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Заявник зазначав, що для забезпечення й захисту немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 є потреба у встановленні над нею опіки та призначенні їй опікуна, а саме ОСОБА_1 , який перебуває з нею в родинних відносинах.
Дочка недієздатної особи, дружина заявника ОСОБА_4 , у зв'язку з виїздом за кордон надала згоду заявнику на здійснення ним опіки над її матір'ю ОСОБА_2 .
Інші особи, які можуть бути опікунами недієздатної ОСОБА_2 , відсутні.
З огляду на викладене позивач просив:
установити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 29 травня 2024 року, крім іншого, залучив до участі у справі як заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 19 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив частково.
Встановив опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.
Суд першої інстанції керувався тим, що заявник не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 . Недієздатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони спільно не проживають, не пов'язані спільним побутом та не є членами сім'ї. У недієздатної ОСОБА_2 є близькі родичі, а саме дочка та онуки. Подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, що свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .
Водночас у статті 65 ЦК України передбачено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність встановлення над ОСОБА_2 опіки.
У червні 2024 року заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, яку мотивовано тим, що у вступній частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року помилково вказано, що 19 червня 2024 року відбувся розгляд справи за участі представників заінтересованих осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 02 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року відмовив.
Відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки, суд першої інстанції зазначив, що заява представника не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тому є необґрунтованою. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників учасників справи, адже представники заінтересованих осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 брали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано в описовій частині рішення.
Не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його неправильного сприйняття, розуміння або неможливості виконання тощо. Вказані представники заінтересованих осіб були присутні у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Чернівецький апеляційний суд постановою від 10 вересня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 липня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
У цій справі подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 не містить належної мотивації, а лише констатовано можливість заявника бути опікуном недієздатної особи та відсутність заперечень проти цього з боку її дочки та онуків, не надано доказів на підтвердження неможливості цих осіб виконувати опікунські обов'язки над недієздатною особою, не надано повного переліку документів, визначеного нормами законодавства.
Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні відносини могли нормально розвиватись, а члени сім'ї могли спілкуватись одним з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків та стосунків.
Судова практика розрізняє поняття «родичі» та «члени сім'ї». До загальних ознак сім'ї належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки. Водночас ознаки членів сім'ї не можна розглядати окремо від підстав створення сім'ї, оскільки спільне проживання і побут та наявність взаємних прав та обов'язків можуть бути і в інших суб'єктів, які не є членами сім'ї. Близькі члени родини (або близькі родичі) - законодавчий термін, що позначає родичів (членів сім'ї) особи, які мають особливі права та/або обов'язки через тісні стосунки з особою. Отже, член сім'ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв'язок із сім'єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов'язків, передбачених сімейним законодавством.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 , отже, заявник не перебуває з недієздатною ОСОБА_2 у родинних відносинах. Також встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровані за різними адресами.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він із ОСОБА_2 є близькими особами, що хоча заявник і має одне зареєстроване місце проживання, але кілька місць проживання, одне з яких разом з ОСОБА_2 , є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність між ними сімейних зв'язків.
Установивши, що ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2 , у них різні місця проживання, що свідчить про те, що вони не пов'язані спільним побутом, не мають взаємних прав і обов'язків, отже, не є членами однієї сім'ї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 не є членом сім'ї ОСОБА_2 чи її близьким родичем, інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного залучення до участі у справі як заінтересованої особи органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адже вирішення питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 пов'язане з правом заявника на відстрочку від призову на військову службу під час дії в Україні воєнного стану.
Стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у виправленні описки в рішенні суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що аналіз змісту рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року свідчить про те, що у його вступній частині зазначено таке: дата і місце його ухвалення, найменування суду - «19 червня 2024 року, Шевченківський районний суд м. Чернівці, в залі суду м. Чернівці»; прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів - «Головуючого судді: Одовічен Я. В.»; прізвище та ініціали секретаря судового засідання - «за участю секретаря: Гелка А. С.»; номер справи - «727/5306/24»; ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи - «за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »; вимоги позивача - «про встановлення опіки та призначення опікуном»; прізвища та ініціали представників учасників справи - «за участю: заявника: ОСОБА_1 , представника заявника: ОСОБА_3 , представників заінтересованих осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про виправлення описки не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. У вступній частині рішення зазначено прізвища та ініціали представників заінтересованих осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року, що вказано в описовій частині рішення.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що не може бути опискою зазначення у вступній частині рішення суду імен (найменувань) учасників справи, які не були присутні в судовому зсіданні в день ухвалення рішення, оскільки це не спотворює тексту судового рішення, не призводить до його неправильного сприйняття, розуміння, неможливості або виконання. Вказані представники заінтересованих осіб були присутні у судовому засіданні, яке відбулося 18 червня 2024 року. Вступна частина рішення суду від 19 червня 2024 року містить зазначення імен (найменувань) учасників справи, що повною мірою відповідає вимогам частини другої статті 265 ЦПК України, тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в частині незадоволених вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви в повному обсязі, а в іншій частині - залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано таким.
Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, безпідставно залучивши за власною ініціативою територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як заінтересованих осіб у цій справі. Залучення заінтересованих осіб мотивовано тим, що з огляду на вік заявника правовідносини у цій справі можуть бути пов'язаними з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте суд не врахував те, що відповідно до пункту 17 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим. За змістом частини п'ятої статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України» звання народного депутата із зазначенням порядкового номера скликання Верховної Ради України зберігається за ним довічно, за винятком дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1-4, 6 статті 4 цього Закону. Заявник ОСОБА_1 є народним депутатом України VII та VIII скликань Верховної Ради України. Ці відомості є публічно доступними, адже розміщені на офіційному вебпорталі Верховної Ради України у розділах «Народні депутати України VII скликання (2012-2014)» та «Народні депутати України VIII скликання (2014-2019)». Крім того, про зазначені обставини заявник повідомляв у додаткових письмових поясненнях у справі від 17 червня 2024 року, які наявні в матеріалах справи № 727/5306/24. Отже, ОСОБА_1 як народний депутат України VII та VIII скликань не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Цю обставину визнали представники ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у судовому засіданні. Отже, рішення суду у цій справі жодним чином не впливає на права та обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надані ними пояснення, аргументи, міркування та заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна не повинні були враховуватися судом та тим паче покладатися в основу судового рішення.
У липні 2024 року після подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2024 року у справі № 727/5306/24 заявник отримав новий доказ, а саме довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) від 04 липня 2024 року № 798952, видану Обласною комунальною медичною установою «Центр медико-соціальної експертизи». Указану довідку подано до Чернівецького апеляційного суду разом із клопотанням про приєднання доказів. Як зазначено в довідці до акта огляду МСЕК від 04 липня 2024 року № 798952, ОСОБА_7 , батьку заявника ОСОБА_1 , встановлено довічно другу групу інвалідності через загальне захворювання. У ОСОБА_7 відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати. Його утримувачем відповідно до закону є син ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для надання заявнику відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, ОСОБА_1 здобув новий доказ у справі, а саме довідку до акта огляду МСЕК від 04 липня 2024 року № 798952, який додатково свідчить про те, що заявник не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, рішення у цій справі не впливає на права та обов'язки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки залучені до розгляду цієї справи необґрунтовано.
Суди у справах окремого провадження позбавлені можливості за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі. Отже, призначення заявника опікуном над недієздатною ОСОБА_2 не пов'язане із правом заявника на відстрочку від призову на військову службу під час дії воєнного стану в Україні та не свідчить про необхідність залучення до розгляду цієї справи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Тому суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відхилив подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном та протиправно перебрав на себе повноваження такого органу набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Аналіз змісту частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради був залучений до розгляду цієї справи як заінтересована особа. На виконання вказаних норм орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради надав подання від 12 червня 2024 року, згідно з яким вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 . Проте суд першої інстанції безпідставно відхилив указане подання, оскільки вважав, що воно не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном та відсутність заперечень проти цього з боку дочки та дружини заявника ОСОБА_4 .
Суд володіє виключними повноваженнями на встановлення опіки над недієздатною фізичною особою та призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. У свою чергу, під час встановлення опіки та призначення опікуна в судовому порядку виключними повноваженнями органу опіки та піклування є підготовка та звернення до суду з поданням щодо доцільності призначення конкретної особи опікуном. Подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 червня 2024 року ніким не було оскаржене, його не заперечували й не ставили під сумнів учасники цієї справи. Крім того, рішенням суду першої інстанції встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , проте не призначено їй жодного опікуна, попри наявність у матеріалах справи подання органу опіки та піклування. Це свідчить, що рішення суду ухвалено всупереч меті, з якою встановлюється опіка над недієздатними особами, а саме задля забезпечення їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Тобто рішення суду сприяє правовій невизначеності, адже, з одного боку, над недієздатною ОСОБА_2 встановлено опіку, а з другого - не визначено суб'єкта, котрий уповноважений забезпечувати таку опіку. Це свідчить, що рішення суду позбавлене реального сенсу та не спрямоване на досягнення правових наслідків. Апеляційний суд цих аргументів заявника також не врахував.
ОСОБА_2 є тещею ОСОБА_1 , тому вони є близькими особами. Враховуючи це, ОСОБА_1 має переважне право на призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , що не врахували суди першої та апеляційної інстанцій. Відмова у призначенні особи опікуном з тієї підстави, що така особа не перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Суди неправильно застосували норми матеріального права щодо визначення місця проживання та реєстрації місця проживання особи, безпідставно ототожнили поняття «місце проживання» та «зареєстроване місце проживання». Крім того, суди не врахували, що заявник має одне зареєстроване місце проживання, але декілька місць проживання, одне з яких разом із ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Суди дійшли помилкових висновків, що вони не пов'язані спільним побутом та не є членами сім'ї.
Законодавством не визначена можливість призначення конкретної особи опікуном над недієздатною особою за наявності відмови інших осіб від свого переважного права бути опікуном недієздатної особи. До того ж призначення одного опікуна недієздатній особі не обмежує інших осіб у можливості бути призначеними опікунами цієї ж особи. Отже, для призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не було необхідності отримувати та досліджувати докази на підтвердження відмови чи неможливості ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконувати опікунські обов'язки над недієздатною особою. Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункт 3.3 Правил опіки та піклування, який не підлягає застосуванню у цій справі. У суду не було підстав досліджувати повноту наданих органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради з боку ОСОБА_1 документів, передбачених пунктом 3.3 Правил опіки та піклування, оскільки норми указаного пункту правил у цій справі не застосовуються. Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що обстеження органом опіки та піклування умов проживання за місцем реєстрації заявника не здійснювалось, адже таке обстеження й складення відповідного акта перевірки умов життя майбутнього опікуна здійснюється під час призначення опікуна органом опіки і піклування. Натомість у цій справі опікун мав бути призначений судом для недієздатної особи за поданням органу опіки та піклування.
Оскільки ОСОБА_2 є недієздатною особою, має ознаки психічного захворювання, через що не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то отримати від неї особисті усні чи письмові пояснення, які б засвідчували позитивне ставлення до ОСОБА_1 , неможливо. Також через свій стан здоров'я ОСОБА_2 не може засвідчити наявність довірливих та доброзичливих стосунків із ОСОБА_1 . Водночас це підтверджується самим фактом звернення заявника до суду із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 . Той факт, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме інтересам ОСОБА_2 , підтверджується й поданням органу опіки та піклування, згідно з яким указаний орган вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи не мав статусу опікуна ОСОБА_2 , то він не міг надати докази створення необхідних побутових умов недієздатній особі та забезпечення її доглядом та лікуванням. Водночас ОСОБА_1 гарантує, що у разі призначення його опікуном над ОСОБА_2 обов'язки опікуна виконуватимуться у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали.
Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року справу передав на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передання справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року в справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24), та необхідно зробити висновок про те, що «розгляд питання про встановлення опіки, призначення, зміну опікуна або звільнення від обов'язків опікуна над недієздатною особою судом першої інстанції здійснюється у складі одного судді і двох присяжних».
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Так, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).
Таким чином, частина четверта статті 293 ЦПК України визначає особливості складу суду під час розгляду окремих категорій справ, а саме у складі одного судді і двох присяжних.
У статті 127 Конституції України передбачено, що правосуддя здійснюють професійні судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Участь присяжних у розгляді справ спрямована на реалізацію принципу колегіальності у правосудді. Забезпечення участі присяжних у функціонуванні органів судової влади є ознакою демократичності і є одним із заходів соціального контролю за законністю і справедливістю діяльності суддів.
Аналізуючи частини другу, четверту статті 293 ЦПК України в аспекті категорії справ, розгляд яких в обов'язковому порядку має відбуватися за участю присяжних, колегія суддів вважає, що такі справи є особливо важливими, зачіпають особисті немайнові права людини, а тому, враховуючи правові наслідки, зокрема, визнання фізичної особи недієздатною, розгляд таких справ за участю присяжних є гарантією повного, усебічного й об'єктивного розгляду, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.
Під час розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною судді ґрунтують своє рішення на підставі письмових доказів та ухвалюють рішення за результатами зіставлення медичного і юридичного критеріїв недієздатності. У таких справах акцентовано увагу на важливості оцінки усіх наявних у справі доказів, тому участь присяжних у цих справах окремого провадження є додатковим інструментом контролю за всебічним дослідженням усіх обставин та доказів.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних, і така співпраця судді-професіонала і присяжних гарантує повний та всебічних розгляд таких спорів задля уникнення упередженості в наданні оцінки доказам та з метою справедливого, безстороннього розгляду згаданої категорії справ.
За змістом частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Склад суду щодо розгляду питання про встановлення піклування або опіки, призначення, заміни або звільнення піклувальника чи опікуна нормами ЦПК України не визначено.
Водночас норми законодавства не передбачають обов'язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Проте якщо в одному провадженні вирішується питання про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною з одночасним призначенням піклувальника чи опікуна такій особі, то такі спори повинні розглядатися колегіально, як того вимагає частина четверта статті 293 ЦПК України, оскільки ключовим питанням за такими заявами є особисті немайнові права фізичної особи.
Отже, у разі коли особа вже визнана судом недієздатною, питання встановлення опіки та призначення, заміни або звільнення опікуна повинно вирішуватися також за участі присяжних, оскільки це є продовженням процедури визнання особи недієздатною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 24 грудня 2024 року у справі № 760/16466/23 (провадження № 61-9461св24) залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна, в тому числі, рішення суду першої інстанції, ухвалене одноособово суддею. При цьому постанова Верховного Суду у вказаній справі не містить висновків за результатом оцінки складу суду під час розгляду справи судом першої інстанції.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 13 листопада 2024 року у справі № 350/375/23 (провадження № 61-4558св24) залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про звільнення від обов'язків опікуна над недієздатним та призначення опікуна, в тому числі ухвалу суду першої інстанції, постановлену за результатом колегіального розгляду - судді та двох присяжних.
Визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки є взаємопов'язаним процесом, а розгляд питання про призначення, зміну опікуна або звільнення від обов'язків опікуна над недієздатною особою судом виникає саме з факту визнання особи недієздатною, тому колегія суддів вважає, що і розгляд такого питання має відбуватись у складі одного судді і двох присяжних.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади загалом.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 727/5306/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуном, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити справу № 727/5306/24 до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. М. Фаловська
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська