30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 946/7891/22
провадження № 61-7473ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення грошових коштів, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») про стягнення грошових коштів (115 000 доларів США), трьох відсотків річних
(48 300 доларів США) та відшкодування моральної шкоди (135 мінімальних заробітних плат станом на час виконання рішення суду).
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 25 липня
2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Одеський апеляційний суд постановою від 25 лютого 2025 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року залишив без змін.
У червні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 25 лютого 2025 року.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року складений 03 березня 2025 року, проте не був вручений та направлявся заявниці засобами поштового зв'язку. Копію постанови суду заявниця отримала 12 травня 2025 року, що підтверджується копією заяви про надання копій рішення судів першої та апеляційної інстанцій від 28 березня 2025 року.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки наведені заявницею обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
Щодо підстав касаційного оскарження
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 5 частини другої
статті 392 ЦПК України якою визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 389 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
У касаційній скарзі заявниця зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. У касаційній скарзі міститься посилання на статтю 389 ЦПК України.
Натомість касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.
Таким чином, Верховний Суд звертає увагу заявниці, що необхідно чітко визначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, зазначивши норми права, які скаржниця вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували
та / або порушили, згідно з вимогами пункту 5 частини другої
статті 392 ЦПК України.
Заявниця повинна усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною другою статті 389 ЦПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип «правової визначеності».
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 400 ЦПК України, суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
За таких обставин заявниці необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська