Справа № 201/5445/25
Провадження №2-а/201/60/2025
30 червня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра - Батманова В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Запорізькій області Кравченко Володимира Івановича, Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №4588185 від 26.04.2025,
До Соборного районного суду міста Дніпра 05.05.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Запорізькій області Кравченко Володимира Івановича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №4588185 від 26.04.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 суддею визначено суддю Батманову В.В., яка ухвалою від 06.05.2025 прийняла позов до свого провадження та призначила справу до розгляду в спрощеному провадженні (а.с. № 26).
В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 26.04.2025 інспектором винесено постанову, згідно із якою 26.04.2025 о 12 год. 53 хв., позивач, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz GLE 350», д/н НОМЕР_1 у м Запоріжжя, Шосе Сонячне 2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 008387. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не погоджується з даною постановою, вважає, що вона винесена із порушенням вимог ст. 254 КУпАП, інспектором не з'ясовано належним чином всі обставини у справі, не враховані доводи правопорушника.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням було направлено копію позовної заяви та копію ухвали про відкриття провадження по справі.
Представник Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що 26.04.2025 о 12 год. 53 хв., позивач, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz GLE 350», д/н НОМЕР_1 у м Запоріжжя, Шосе Сонячне 2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 008387. Також надав фото та відео з приладу TruCam TC 0008383 та копію свідоцтва на прилад.
Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Батманової В.В. від 29 травня 2025 року залучено до участі у адміністративній справі № 201/5445/25 в якості співвідповідача - Управління патрульної поліції у Запорізькій області.
Категорія адміністративного позову ОСОБА_1 підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20, ч.1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 257, 286 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При розгляді справи встановлено, що 26.04.2025 о 12 год. 53 хв., позивач, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz GLE 350», д/н НОМЕР_1 у м Запоріжжя, Шосе Сонячне 2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 008387. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.
У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
У постанові серії ЕНА №4588185 від 26.04.2025 вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год, або фіксація швидкості іншого транспортного засобу, який рухається поруч.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70, крім того з наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери вбачається, що інспектор ходить з приладом TruCam тримаючи його в руці.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, що ані постанова серії ЕНА №4588185 від 26.04.2025, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Отже, доводи позову спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові серії ЕНА №4588185 від 26.04.2025 та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
Натомість, суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачкою порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
При цьому, спосіб використання приладу TruCAM допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.
Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Таким чином, наявні підстави для скасування постанови серії ЕНА №4588185 від 26.04.2025 та задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Запорізькій області Кравченко Володимира Івановича, Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №4588185 від 26.04.2025 - задовольнити.
Постанову серії ЕНА №4588185 від 26.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону №4 УПП в Запорізькій області Кравченко Володимиром Івановичем - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: В.В. Батманова