Справа №211/7194/25
Провадження № 1-кп/211/1710/25
30 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120250467200000152 від 21.06.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нижньої Кринки Донецької області, громадянина України, освіта середня, не одружений, працює в АТ «Укрзалізниця» вантажником, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
16.06.2025 року приблизно о 08 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи на своєму робочому місці, а саме на залізничному вокзалі «Кривий Ріг - Головний» у м. Кривому Розі знаходився у кімнаті для перевдягання разом з колегою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування в між ними відбувся конфлікт, в результаті якого обвинувачений ОСОБА_2 наблизився до потерпілого ОСОБА_3 та зняв окуляри. Після чого, обвинувачений ОСОБА_2 , стоячи обличчям до потерпілого ОСОБА_3 на відстані витягнутої руки, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень, діючи умисно, з мотивів виниклої особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, своєю правою рукою, стиснувши в кулак, наніс останньому один удар у ліву щоку.
Внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця та забійної рани обличчя, які відповідно до висновку експерта № 912 від 23.06.2025 за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
До обвинувального акту при його направленні до суду, додано заяву ОСОБА_2 , складену у присутності захисника ОСОБА_4 , про беззаперечне визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Також до обвинувального акту додана заява потерпілого ОСОБА_3 про надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, у якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт може бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку доведена і його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року (в ред. Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок, особу винного, той факт, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо.
В якості обставини, яка пом'якшуює покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 , про яке вказано в обвинувальному акті, зі змістом якого погодився обвинувачений.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, які пом'якшують покарання, даних про особу винного, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_2 раніше не судимий, працює, має постійний дохід, суд приходить до висновку про можливість призначити йому покарання у виді штрафу.
На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався. Суд уважає, що підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили немає.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Судових витрат не має. Речові докази не долучалися.
Керуючись 368, 371, 373, 374, 302, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками судового провадження копії вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1