04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 522/8965/13-ц
провадження № 61-6700ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Одеської міської ради - Вінюкова Володимира Миколайовича на постанову Одеського апеляційного суду
від 08 квітня 2025 року в справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Управління міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міська агенція з приватизації житла», Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Реєстраційної служби Одеського міського управління Головного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання вчинити дії, виселення та
У квітні 2013 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до Управління міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міська агенція з приватизації житла», Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Приморський РВ ГУ МВС України в Одеській області), Реєстраційної служби Одеського міського управління Головного управління юстиції в Одеській області (далі - Реєстраційна служба), в якому просила: визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації від 16 травня 2007 року № 204215; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 від 16 травня 2007 року; зобов'язати Реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати Приморський РВ ГУ МВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що 16 травня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження органу приватизації від 16 травня 2007 року № 204215 за заявою наймача ОСОБА_2 від 14 травня 2007 року.
Згідно з розпорядженням органу приватизації квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,40 кв. м, передано у власність у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які проживають у цій однокімнатній квартирі.
Проте ОСОБА_1 не була членом сім'ї ОСОБА_2 , оскільки у неї відсутні родинні відносини з ОСОБА_2 , вона жодного дня не проживала однією сім'єю з основним квартиронаймачем у квартирі
АДРЕСА_1 .
У заяві для реєстрації за місцем проживання від 23 березня 2007 року
ОСОБА_1 зазначила, що житлова площа квартири АДРЕСА_1 становить 28,02 кв. м, що дозволяє зареєструвати заявника згідно з нормою житлової площі, яка встановлена статтею 47 Житлового кодексу України (назва кодексу в редакції Закону
від 21 квітня 2022 року № 2215-IX) (далі - ЖК України) в розмірі 13,65 кв. м на одну особу.
З технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа квартири становить 23,4 кв. м. Цей факт також підтверджується копією особистого рахунку № НОМЕР_1
ОСОБА_2 , де зазначено, що загальна площа квартири становить
23,02 кв. м. Отже, ці обставини вказують на неправомірність прийняття заяви та проведення реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 .
У заяві від 14 травня 2007 року щодо оформлення передачі у приватну часткову власність квартири АДРЕСА_1 всі підписи проставлені ОСОБА_1 . Таке право було їй надано згідно з висновком опікунської ради Виконавчого комітету Березівської міської ради (далі - ВК Березівської міської ради) від 10 квітня 2007 року.
Відповідно до висновку ВК Березівської міської ради ОСОБА_1 , 1950 року народження, була призначена опікуном над ОСОБА_2 , 1926 року народження.
Згодом було виявлено порушення норм цивільного законодавства, які регулюють порядок призначення піклування, а саме частини першої статті 60, статті 61 та частини першої статті 63 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України). Також зазначений висновок не підтверджений рішенням ВК Березівської міської ради Одеської області.
Висновком опікунської ради ВК Одеської міської ради від 21 серпня 2009 року
№ 01-12-733 скасовано висновок опікунської ради ВК Березівської міської ради від 10 квітня 2007 року «Про визначення піклування над ОСОБА_2 , як такий, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України».
Отже, внаслідок незаконної приватизації квартири
АДРЕСА_1 спричинена шкода інтересам територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки спірний об'єкт знаходився в комунальній власності.
03 вересня 2014 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації
від 16 травня 2007 року № 204215.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_1 від 16 травня 2007 року.
Зобов'язано Реєстраційну службу скасувати реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано Приморський РВ ГУ МВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Виселено ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 .
Справа в суді апеляційної інстанції слухалася неодноразово.
08 квітня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.
21 травня 2025 року представник Одеської міської ради - Вінюков В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови отримано заявником 21 квітня 2025 року.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що датою складення повного тексту постанови Одеського апеляційного суду
від 08 квітня 2025 року зазначено 21 квітня 2025 року.
Строк на касаційне оскарження судових рішень заявником не пропущено, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови. Тому відсутня процесуальна необхідність у вирішенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, в постановах Верховного Суду 16 січня 2019 року в справі № 199/10302/14-ц, від 16 грудня 2020 року в справі № 554/3235/19, від 08 квітня 2021 року в справі
№ 464/4961/17, від 15 червня 2022 року в справі № 552/1123/20, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Разом з касаційною скаргою подано клопотання про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Як на підставу необхідності зупинення дії оскаржуваної постанови заявник посилається на те, що метою зупинення дії вказаної постанови є недопущення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в справі
№ 522/10572/19.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення дії судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення дії судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Водночас постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, яка набрала законної сили, скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2014 року та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Тобто рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання вчинити дії, виселення, скасовано.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову, тому її прийняття не призвело до зміни обсягу прав та обов'язків учасників спору.
Заявник не обґрунтував правових підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника Одеської міської ради - Вінюкова Володимира Миколайовича на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року.
Витребувати із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/8965/13-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Управління міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства «Міська агенція з приватизації житла», Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Реєстраційної служби Одеського міського управління Головного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання вчинити дії, виселення.
Відмовити в задоволенні клопотання представника Одеської міської ради - Вінюкова Володимира Миколайовича про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська