30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 295/3510/25
провадження № 61-7495ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційні скаргиОСОБА_1 на ухвалуБогунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року та постановуЖитомирського апеляційного суду від26 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням порушень законодавства, відшкодування моральної шкоди,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, в якому просила суд визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльність Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, а також стягнути з відповідача на свою користь 160 000,00 грн моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради порушено її цивільні права при складанні листа від 16 лютого 2015 року № 262/13 щодо розгляду її клопотання від 05 лютого 2015 року. Вважала, що відповідачем порушено пункт 8 частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не враховано документів, долучених до клопотання, а також рішення міської ради від 28 травня 2003 року № 193 про передачу у власність земельної ділянки /суміжна/ по АДРЕСА_1 площею 0,0903 га під садівництво та площею 0,1000 га під житлове будівництво, рішення міської ради від 21 червня 2012 року № 400 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на 210 самовільно збудованих гаражів без дозвільних документів по АДРЕСА_2 . Також зауважувала про незаконне внесення до листа від 16 лютого 2015 року № 262/13 низки висновків та формулювання позиції щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки, без зазначення відповідного висновку.
Посилалася на те, що внаслідок зазначених неправомірних дій, рішень та бездіяльності відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у розчаруванні, відчутті несправедливості, душевних стражданнях, погіршенні здоров'я, в результаті чого вона була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням порушень законодавства, відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира
від 14 березня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від26 травня 2025 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спір у цій справі належить до компетенції адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього органу, прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.
16 червня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 рокута постановуЖитомирського апеляційного суду від26 травня 2025 року, у якій не погоджується з вказаними судовими рішеннями, просить суд скасувати їх та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених нею вимог, не передаючи справу на новий розгляд.
Касаційна скарги мотивована тим, що суди попередніх інстанцій змінили суть позову, не врахували, що позов подано нею щодо судового захисту порушених саме цивільних прав та інтересів, не розглянули позовних вимог, не надали оцінки допущеним відповідачем порушенням законодавства під час виконання управлінських функцій та незаконно позбавили її доступу до правосуддя. Акцентує увагу на тому, що захист її інтересу на отримання земельної ділянки у власність не реалізовано.
Перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта,
а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17.
Предметом спору в цій справі є оспорення дій Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при розгляді клопотання
позивачки від 05лютого 2015 року про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку в межах норм безоплатної передачі у розмірі 0,1 га за адресою: АДРЕСА_3 . Зокрема, позивачка не погоджується з висновками, викладеними у листі Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 16 лютого
2015 року, про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовується в межах «червоних» ліній вул. Маликова, затверджених рішенням міської ради від 10 вересня 2005 року № 583 та відноситься до території багатоповерхової житлової забудови згідно з Генеральним планом м. Житомира, затвердженим рішенням міської ради від 26 грудня 2001 року № 266. На вказаній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна. Враховуючи, що питання підготовки рішень Житомирської міської ради щодо земельних питань відноситься до компетенції управління регулювання земельних відносин міської ради, начальник управління просила переадресувати заяву ОСОБА_1 щодо виділення земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 до вказаного управління за належністю.
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ОСОБА_1 фактично оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - Департаменту (Управління) містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради в частині викладених у листі від 16 лютого 2015 року № 262/13 заперечень щодо можливості одержати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки.
Верховний Суд вже зауважував, що набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проєкту землеустрою і завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність. Правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових.
При прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень про надання чи відмову в наданні такого дозволу є публічно-правовим.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16 та від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19.
Якщо спір виник за участю суб'єкта владних повноважень (органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо передачі земельної ділянки у власність, та не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, такий спір є публічно-правовим.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом вважала, що незаконними діями (бездіяльністю) Департаменту (Управління) містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради порушено її цивільні права на отримання земельної ділянки у власність, внаслідок чого їй заподіяно також моральну шкоду.
Встановивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на оцінку правомірності дій чи бездіяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час виконання ним своїх владних управлінських функцій при розгляді її клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку в межах норм безоплатної передачі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом при постановленні ухвал у провадженнях: № 61-12976ск23, № 61-14462ск23, № 61-4294ск24, № 61-1906 ск25.
Позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом в порядку, визначеному частиною п'ятою статті 21 КАС України, про що було правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя не порушені, оскільки судами попередніх інстанцій роз'яснено заявниці до юрисдикції якого суду належить вирішення ініційованого нею позову.
У пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня
2022 року у справі № 229/1026/21 зазначено, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень. Правильність застосування судами вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалуБогунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Житомирського апеляційного суду від26 травня 2025 року є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року та постановуЖитомирського апеляційного суду від26 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів вчиненням порушень законодавства, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович