21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 201/1927/24
провадження № 61-15475св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Дніпропетровська обласна прокуратура,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю., Свистунової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовувано тим, що позивач надала грошову позику ОСОБА_2 у розмірі 35 000 дол. США для придбання автомобіля Тоуоta RАV4, з терміном повернення до 31 грудня 2023 року, під заставу цього автомобіля, про що нею власноручно було складено розписку. 03 квітня 2022 року до зазначеної розписки внесено додаткові відомості про автомобіль, а саме марку, модель, номерний знак та номер шасі. Станом на момент звернення до суду відповідач позику не повернула, будь-якого спілкування з позивачем уникає, жодних пояснень про свої наміри не надала.
Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 316 000 грн, що станом на момент звернення до суду є еквівалентом 35 000 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, визнавши за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 06 березня 2024 року у складі судді Батманової В. В. позовні вимоги задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 316 000 грн, що станом на момент звернення до суду є еквівалентом 35 000 дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, визнавши за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota RAV4 Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .
У жовтні 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура, яка не є учасником справи та не була залучена до участі у справі, звернулася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2024 року витребував справу із суду першої інстанції.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків у зазначені в ухвалі строки.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року виконані не були, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не зазначив в інтересах якого саме державного органу чи фізичної особи Дніпропетровська обласна прокуратура, яка не є учасником цієї справи, не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу у цій справі. Прокурор не надав доказів на підтвердження наявності обставин для звернення з апеляційною скаргою на рішення суду від 06 березня 2024 року у цій справі в інтересах певного державного органу чи фізичної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2024 року до Верховного Суду, Дніпропетровська обласна прокуратура, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
05 грудня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 14 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що апеляційна скарга містить посилання на кримінальне провадження від 20 вересня 2022 року. У зазначеному кримінальному провадженні ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 жовтня 2022 року (справа № 203/3669/22) вилучено спірний автомобіль та накладено на нього арешт.
Дніпропетровська обласна прокуратура подалаапеляційну скаргу на захист інтересів прокуратури як самостійного учасника процесу, а не на реалізацію повноважень представництва інтересів держави у суді.
Предметом позову у цій справі є звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, який є речовим доказом у кримінальному провадженні в якому процесуальне керівництво здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою, здобуті докази можуть плинути на результати розгляду справи по суті спору, а тому прийняте рішення по справі безпосередньо стосується прав та обов'язків обласної прокуратури.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Підстави для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги визначені статтею 357 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року повернув особі, яка її подала.
Вказана апеляційна скарга підписана заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенком О. А. Проте, подана вона від імені Дніпропетровської обласної прокуратури як юридичної особи (код ЄДРПОУ 02909938), а не від заступника керівника обласної прокуратури як прокурора в розумінні статті 56 ЦПК України.
В апеляційній скарзі зазначено, що спірний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022040000000329, процесуальне керівництво в якому здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою. Здобуті докази можуть вплинути на результати розгляду справи по суті спору, а тому прийняте рішення по справі стосується прав і обов'язків обласної прокуратури.
Верховний Суд у постанові від 13 червня 2023 року у справі № 580/8729/21 дійшов висновку, що […] Закон України «Про прокуратуру» розрізняє випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина. Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. […] В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила, зокрема, частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру». Забезпечуючи представництво інтересів держави заступник керівника обласної прокуратури наділений правом подавати апеляційну скаргу на судове рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц та колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 725/3828/20.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не врахував, що Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, у порядку самопредставництва (стаття 17 ЦПК України), а не в порядку частини третьої статті 56 ЦПК України.
Разом з тим, витребовуючи справу із суду першої інстанції апеляційний суд в ухвалі від 03 жовтня 2024 року правильно вказав суб'єкта подання скарги, так як його зазначено в самій скарзі.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 357 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді В. М. Ігнатенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк